To the main menu | to the history page | to the articles list

Перейти у головне меню

Будзей О.

Вірменський ринок

По-перше, це найпівденніший майдан Старого міста, адже зразу ж на південь за ним починаються острівні крутосхили, де на кам'яних терасах, у давнину облаштованих вірменами, примостилися тільки вулиці - Шпитальна, Тринітарська, Успенська, а в долині біля річки розкошує Руська вулиця.
По-друге, це найконтактніший майдан Старого міста, адже до нього ведуть чи від нього відходять вісім променів - сім вулиць і один провулок. На північ відходять Старобульварна, Домініканська та П'ятницька вулиці, які міцним потрійним вузлом зв'язують Вірменський і Польський ринки. На південь своєрідними меридіанами колишніх вірменських кварталів відходять Замкова, Шпитальна та Вірменська вулиці, а між двома останніми - Комендантський провулок. На схід відходить тільки невеличка Іоанно-Предтеченська вулиця, яка з'єднує Вірменський ринок з Довгою вулицею. А на захід від майдану не відходить жодної вулиці чи провулка. Отже, кам'янецький майдан практично повторює рекордний результат знаменитого львівського майдану Ринок, від якого відходять вісім вулиць-променів.
По-третє, це найбагатший на назви (і, отже, на історію) майдан Старого міста. Найдавніше з його відомих імен - Вірменський ринок. Пояснюється воно просто: в середньовічному Кам'янці-Подільському сформувалася потужна громада вірмен - в XVI ст. вона була найбільшою в Україні й налічувала 300 родин. Вірменська громада успішно освоювала південні схили острова в петлі Смотрича, мала окреме самоврядування, зокрема свій магістрат, ринок. Вірменський ринок, як зазначав Олександр ПРУСЕВИЧ в історичному нарисі "Кам'янець-Подільський" (1915 р.), у давні часи був вогнищем східної торгівлі, сюди прибували каравани верблюдів зі східними товарами, по які приїжджали купці з півночі та заходу.
Мали вірмени й свої храми в Кам'янці-Подільському, адже, хоч були християнами, але не приставали ні до православних, ні до католиків, а стійко трималися своїх давніх канонів, зокрема, боронили своє вірмено-григоріанське віросповідання від унії з Римом. Під час турецького панування в місті (1672-1699 рр.) майже всі вірмени покинули Кам'янець. Коли турки повернули полякам місто, то вірмени, які прийшли сюди, визнали релігійну унію з Римом. Це мало для них печальні наслідки й призвело не тільки до зникнення на теренах міста вірменського обряду, але й нації: на початку ХІХ ст. усі кам'янецькі вірмени стали не тільки католиками, але й поляками - злилися з польською нацією. Тож не дивно, що на початку ХІХ ст. (тоді містом уже володіли росіяни) змінилася й назва майдану: він замість Вірменського ринку став Соборним майданом. Адже на його східній стороні розташовувалася садиба соборної Іоанно-Предтеченської церкви - головного православного храму міста.
30 серпня 1878 р. було освячено церкву Ікони Казанської Божої Матері, яка стала соборною (вона розташовувалася на майдані, який колись звався Єзуїтським, потім Гімназичним, а згодом став називатися Соборним). З утратою Предтеченською церквою статусу соборної наймення Соборного втратив і майдан біля неї - він став зватися Губернаторським. Адже на південному сході майдану (там, де нині господарюють пожежники) ще з початку ХІХ ст. розміщувалися палац і канцелярія Подільського губернатора.
1904 р. у центрі майдану встановили пам'ятник у пам'ять про перебування в Кам'янці-Подільському 23-24 вересня 1842 р. російського царя Миколи І. Цей давній візит був надзвичайно важливим для міста, напевно, найважливішим з усіх відвідин міста найвищими особами - як до, так і після того. Адже тоді вирішувалася подальша доля Кам'янця: бути чи не бути йому губернським центром. Мальовниче місто та шикарний прийом з ілюмінацією дуже сподобалися імператорові, тож він розпорядився збудувати міст через Смотрич, щоб Кам'янець зміг з тісної річкової петлі вирватися на нові простори та набути солідності, притаманної губернським містам. Отож, Губернаторський майдан цілком резонно на початку ХХ ст. став Миколаївським.
А ще його називали Плацпарадним, адже майдану часто доводилося грати роль плацу, на якому відбувалися різноманітні паради. Підсумовуючи зміни на майдані впродовж ХІХ - на початку ХХ ст., Ганна КІВІЛЬША в нарисі "Вірменський ринок" (1993 р.) зазначає: зусиллями петербурзьких і подільських губернських архітекторів Вірменський ринок перебирався із середньовічного одягу та набував вигляду плацпарадного майдану губернського міста.
Прихід до влади більшовиків ощасливив майдан низкою нових назв. Спочатку він став Червоною площею - символом багатьох революційних подій, що відбувалися на майдані, починаючи з 1905 р.
А далі від символіки комуністи перейшли до конкретики: майдану надали ім'я одного з чільних лідерів більшовицької революції - Льва ТРОЦЬКОГО.
Але 20 грудня 1927 р. президія Кам'янець-Подільської міської Ради, взявши до уваги, що Лев Давидович "протягом довгого періоду проводив протирадянську політику, а в сучасний мент остаточно себе скомпрометував перед працюючими Радянської Республіки", ухвалила, зокрема, площу Троцького перейменувати на Радянську площу.
Остання назва протрималася 43 роки - аж до перезрілої перебудови, коли 11 вересня 1990 р. президія міськради повернула майдану його найдавнішу назву - Вірменський ринок. Як бачимо, впродовж довгого та бурхливого життя майдан послуговувався аж вісьмома іменами, але врешті повернувся до джерел, з яких починався. За кількістю зафіксованих найменувань кам'янецький Вірменський ринок перевершує Європейську площу в Києві, яка мала тільки сім імен. На жаль, до тритомної "Книги рекордів України" Григорія МАЦЕНКА, виданої у 2000-2002 рр., потрапив не кам'янецький Вірменський ринок, а київська Європейська площа.
Цікаво, що кам'янецький майдан не обминули увагою красне письменство та журналістика ХІХ ст. Так, у преслівлі до "Байок світових" його згадав український поет Степан РУДАНСЬКИЙ, який у 1849-1855 рр. вчився в Кам'янці-Подільському в Подільській духовній семінарії (до речі, розташованій у ті роки на східній стороні майдану). Змальовуючи чорними фарбами "Кам'янець убогий", який "ні виду, ні краси не має", поет усе ж віддає належне тодішньому головному майдану міста та розташованому на ньому палацу губернатора:

Малий ринок серед міста -
Тілько-то і плацу,
Старий дім губернаторів -
Тілько і палацу.

Український письменник Анатолій СВИДНИЦЬКИЙ, який теж вчився в Подільській духовній семінарії (у 1851-1856 рр.), не забув згадати майдан у романі "Люборацькі": "Хто був у Кам'янці, той мусить знати Губернаторську площадь - штирогранястий пляц. На тім пляцу, як на пляцу; нема нічого, хіба який духовний до консисторії потягне та поліціян свариться; а по боках всякі доми йдуть: і малі, і великі, і білі, і сірі, й перисті; де пан живе, де простий міщанин, а так по один бік стоїть дворянське депутатське собраніє. Проти цього собранія по другий бік плацу, на розі, довгий пльондрований дім і за ним білу церкву видно з зеленим дахом - собор". Пльондрований (тобто, кількаповерховий) дім - це будинок Подільської духовної семінарії, а біла церква із зеленим дахом - собор Іоанна Предтечі.
А ось яскрава експресивна замальовка Губернаторського майдану наприкінці ХІХ ст., зроблена російським журналістом Олександром СЕМЕНТОВСЬКИМ: "Губернаторський майдан мав би гарний вигляд, якби його не захаращували занадто випнута гауптвахта й сарай для пожежних інструментів, а також якби будинки навколо майдану не ховалися один за одного, мов перелякані школярі, або не висувалися за межі вулиці, мов гультяї".
Розроблено проект регенерації Вірменського ринку. Його автори Євгенія ПЛАМЕНИЦЬКА, Анатолій ТЮПИЧ, Віктор ПОЛЕГКИЙ передбачили відновлення низки втрачених перлин майдану. Щоправда, поки що до втілення в життя проекту справа не дійшла (о, вічна проблема - кошти, кошти та ще раз кошти). І все ж сподіватимемося, що колись ми побачимо і на майдані, а не тільки на старих фотографіях, і палац губернатора, і церкву святого Іоанна Предтечі.
На відміну від північного сусіда - Польського ринку, сторони Вірменського ринку ніколи не мали окремих назв. Утім, власне майдану належать тільки дві сторони - північна (її завершує будинок №7) і південна (її завершує №10). Східна ж сторона є південною частиною вулиці П'ятницької. Така ж історія й із західною стороною майдану - це південна частина Старобульварної вулиці. Отож, якщо дивитися в корінь, то Вірменський ринок - це коротка широка вулиця. І цей діагноз цілком відповідає історичній дійсності - первісно Вірменський ринок, справді, був вулицею.

Будзей О. Вірменський ринок // Подолянин, 2003. - 21 листопада.

Читайте ще про вірменський ринок