
Перейти у головне меню | на історичні дані | на статті
Л.В.
Баженов
м.Кам'янець-Подільський
ОРГАНІЗАТОР
ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ ПОДІЛЛЯ ПОМПЕЙ БАТЮШКОВ
(читайте також про
Костянтина Батюшкова у Кам'янці)
Першим
з науковців, хто в російській історіографії XIX ст. взявся за створення узагальнюючих,
синтетичних історичних описів так званих тоді західних губерній імперії, в
тому числі Подільської, присвячених 100-річчю входження їх під владу Росії,
був петербурзький офіційний історик та видавець Помпей Миколайович Батюшков.
Народився Помпей Батюшков 185 літ тому, 14 квітня 1811 року, в Петербурзі,
в знатній дворянській сім'ї, яку прославив його брат поет і письменник Костянтин
Батюшков. Освіту він здобував спочатку в приватному пансіоні для столичної
аристократії, згодом у вищому артилерійському училищі. Проте до військової
служби Батюшков не мав потягу. 1850 року він одержав призначення на посаду
віце-губернатора Ковенської губернії, а потім тривалий час працював попечителем
Віденського учбового округу. На цих посадах Батюшков віддано служив самодержавству,
був знаряддям його русифікаторської політики, боровся з польським національно-визвольним
рухом. Дійшло навіть до того, що за його наказом зі шкіл Прибалтики були звільнені
усі вчителі-поляки. З 1870 по 1882 роки Помпей Батюшков мешкав і працював
у Москві. Тут він відзначився як віце-президент слов'янського комітету, що
організовував солідарність громадськості Росії, України й Поділля з боротьбою
балканських народів проти османського іга, збирав кошти на потреби російсько-турецької
війни 1877-1878 pp. З 1882 року він постійно проживав у Петербурзі і повністю
присвятив себе науковій, літературній та видавничій діяльності.
Ще з 60-х років XIX ст. Помпей Батюшков став широко відомий у наукових колах
Росії своїми працями "Атлас народонаселения Западно-Русского края по
исповеданиям" (СПБ., 1863) і особливо по серіалу "Памятники русской
древности в западных губерниях" (СПБ., 1868-1885, вип. 1-8), в якому
вперше зібрані й вміщені ілюстрації, малюнки, гравюри унікальних пам'яток
старовини Прибалтики, Білорусії, Волині та Поділля. Однак у цих виданнях автор
на фоні пріоритету пам'яток російської культури ігнорував місцеву історичну,
традицію.
За власною ініціативою, підтриманими царським урядом і Російською академією
наук, з середини 80-х років Помпей Батюшков приступив до створення узагальнюючої
історії західних губерній. З цією метою він підібрав авторський колектив,
до складу якого ввійшли талановиті вчені професор Київської духовної академії
Микола Петров (1840-1921) - автор основного тексту книг, петербурзький історик
Митрофан Городецький (1841-1893) - редактор текстів, а також місцеві дослідники
і краєзнавці. Сам Батюшков здійснював організаційне і науково-методичне керівництво,
розробку окремих розділів, видавничі турботи. Зусиллями цього творчого колективу
побачили світ ілюстровані книги "Холмская Русь. Историческое описание"
(СПБ., 1887), "Волынь. Исторические судьбы Юго-Западного края" (СПБ.,
1888), "Белоруссия и Литва. Историческое описание" (СПБ., 1890),
"Бессарабия. Историческое описание" (СПБ., 1892), які заклали у
той час міцний грунт розвитку історичного краєзнавства.
З інтересом Помпей Батюшков поставився до написання історії Поділля. Тут у
м. Кам'янці-Подільському проходив військову службу в 1815 році його брат
Костянтин Батюшков, який яскраво описав у своїх творах принади цього краю,
у 70-х роках XIX ст. подільським губернатором працював родич. Тому за його
завданням влітку 1890 року до м. Кам'янця-Подільського прибули члени авторського
колективу Микола Петров і Митрофан Городецький. Тут
вони опрацьовували матеріали губернських установ, середньовічні акти й літературу
Давньосховища старожитностей (історичного музею), консультувалися з краєзнавцями
Йосипом Роллє, Юхимом
Сіцінським, Миколою Яворовським, здійснювали наукові екскурсії по історичних
місцях краю, враження від яких вони описали в статті "Поездка в Холм,
Подолию и Бессарабию", вміщену 1890 року в науковому часописі "Исторический
вестник". Водночас автори вивчали джерела з історії Поділля в бібліотеках
і архівах Петербургу, Москви, Києва, Львова, Вільнюса і Варшави. Спочатку
Помпей Батюшков планував об'єднати в одну книгу історичний опис Бесарабії
та Поділля. Та було зібрано з історії Поділля такий багатющий і насичений
матеріал, що вирішено його видати окремим виданням. Внаслідок цього у 1891
році, у видавництві Батюшкова з'явилася книга "Подолия. Историческое
описание".
Книга "Подолия" була схвально зустрінута громадськістю краю, стала
предметом спеціального обговорення на засіданні Подільського єпархіального
історико-статистичного комітету (1892 p.), а її автори Микола Петров та Митрофан
Городецький (на титулі видання на жаль фігурує тільки прізвище Помпея Батюшкова)
за внесок у дослідження регіону обрані почесними членами даного краєзнавчого
товариства. Член комітету Микола Яворовський опублікував у "Подольских
епархиальных ведомостях" велику статтю "О значении исторического
иллюстрированного описания Подолии" (1892, № 12), в якій, зокрема, зазначалося:
"Ми одержали неупереджену народну історію наших окраїн. До цього часу
доводилося задовольнятися дослідженнями польських літописців та істориків,
жити чужим розумом в осмисленні минулого й сьогодення рідної землі... Заслуга
(книги) полягає в тому, що вона звернула належну увагу як на пам'ятки історичні,
так і на пам'ятки народно-релігійного життя ... підняла значення цих пам'яток
в очах громадськості, стала своєрідною хрестоматією в руках освіченої людини".
Дійсно, книга "Подолия" У той час користувалася популярністю в суспільстві,
була настільною книгою для багатьох краєзнавців. Проте історичне минуле краю
в ній описане з проімперських позицій, за канонами російської офіційної науки,
у світлі протистояння головним чином православ'я і католицизму, без відображення
соціальних явищ і процесів. Не дивлячись на ідеологічні перекрути, на певні
фактичні помилки і прогалини, книга "Подолия" стала першим науково-популярним
узагальненням історії цього великого регіону України, позитивно позначилася
на підвищенні інтересу в громадян до минувшини краю, на піднесенні краєзнавчого
руху, визначила нові напрями історико-краєзнавчих досліджень, які успішно
реалізували наприкінці XIX - на початку XX ст. Юхим
Сіцінський, Віктор Гульдман та інші поділлєзнавці.
Книга "Подолия" зберегла свою актуальність й досі і потребує перевидання.
Так уже зроблено 1992 року з книгою "Волынь".
Помпей Батюшков планував прибути до м. Кам'янця-Подільського в лютому 1892
року для презентації книги "Подолия" та з зв'язку з обранням його
почесним членом Подільського єпархіального Історико-статистичного комітету.
Проте на заваді стала важка хвороба. 23 березня 1892 року він пішов з життя
і похований на Піскарьовському кладовищі в Петербурзі. Даній сумній події
була приурочена заупокійна літургія в Кам'янецькому православному кафедральному
соборі, під час якої преосвящений Подільської єпархії Димитрій високо оцінив
подвижницьку діяльність на грунті історії Помпея Миколайовича Батюшкова. Російська
академія наук запровадила наукову премію і медаль імені Батюшкова, якими відзначалися
до 1917 року вчені, що досягли найбільших здобутків у дослідженні регіонів
імперії. Нині ж, у 90-ті роки XX ст. постать Помпея Батюшкова трактується
неоднозначно і не зовсім сприйнятна в політизованому суспільстві. Проте видані
ним книги з минувшини Поділля і Волині стали класикою історико-краєзнавчої
літератури XIX століття й назавжди слугуватимуть справі розвою дослідження
нашого краю. В цьому головний секрет поваги й вдячності нашого покоління вчених
і аматорів до діяльності та творчості Помпея Миколайовича Батюшкова і його
сподвижників.