Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

ЗАМОК У САТАНОВI

Сатанівський замок - одна з найцікавіших і, не виключено, найстаріших оборонних споруд на Поділлі. Перша достовірна згадка про Сатанів -1404 рік. Давня кругла вежа розташована у південно-східній частині п'ятикутного замкового подвір'я на відстані 2,5-3 м від більш пізнього муру. По відношенню до залишків оборонних валів вежа виходила на три чверті на зовнішній бік. Невелика, близько 6 м в діаметрі, вона збереглася на висоту чотирьох ярусів. Прямокутні бійниці першого та другого ярусів мають білокам'яне облямування. Але, в основному, існуючі руїни замку походять з XVI ст., коли містом володів магнатський рід Синявських. Регулярний у плані замок являв собою неправильний п'ятикутник з наріжними вежами, що далеко виступали за лінію стій. Три вежі, що збереглися (північна, західна, східна), та одна зруйнована, були п'ятигранні, ще одна (також зруйнована) - чотиригранна. Найкраще збереглись північна та західна п'ятигранні вежі на крутому березі Збруча. Вони збереглися приблизно на висоту трьох ярусів, зведені на високому ескарповому цоколі. Роги веж вимуровано з прямокутних білокам'яних блоків. Два нижні яруси мали бійниці з розширеними на два боки щоками. Третій ярус має вікна з арковими перемичками. Перекриття, вочевидь, були плескаті, по діагональне покладених балках (не збереглися). По верху стін північної вежі подекуди збереглися білокам'яні консолі, що підтримували нині зруйнований парапет четвертого ярусу. У стіні, що з'єднує північну та західну вежі (ближче до північної вежі) розташовано чотири віконних отвори із скромним білокам'яним облямуванням. Ймовірно вони належали до палацового корпусу, що зберігся.

В'їзд в замок було влаштовано з боку міста через кам'яний, на арках, міст. Існує твердження, що був ще й вхід через круглу вежу, але це видається малоймовірним, оскільки, по-перше, вежа знаходиться в середині стін XVI ст., не прилягаючи до них; по-друге, вона не має (і, судячи з кладки, ніколи не мала) наскрізного проїзду. І на початку нашого століття Є.І.Сіцинський ще бачив не тільки фундаменти двох зруйнованих веж XVI ст., а й фундаменти стін, розташованих на земляних полах, що йшли вздовж внутрішнього боку стін XVI ст., відділяючись від них ровом. Залишків другого ряду стін не було тільки з другого боку Збруча, де знаходився палацовий корпус.

Замок у СатановіЗамок у Сатанові:
1-західна вежа,
2-півнІчна вежа,
3-східна вежа,
4-кругла вежа.
5-давні вали

Із своїх спостережень Є.І.Сіцинський робить висновок, що існувало одночасно два ряди укріплень з однаковою конфігурацією стін у плані, на рогах внутрішніх стін були круглі вежі, аналогічні до нині існуючої.

Погодитись можна лише з твердженням, що стосується розташування веж. Що ж до двох паралельних мурів з вузьким проходом між ними та круглими вежами, що буквально ховались за п'ятигранними, то це навряд чи було зручно і анітрохи не підсилювало обороноздатності замку. Значно доцільніше було б збудувати нову лінію оборони навколо давнього оборонного ядра, на достатній відстані від нього, як це і відбувалось у багатьох випадках.

У кінці XVI ст. і особливо у 1-й третині XVII ст. на Поділлі відбувався поступовий перехід від середньовічної системи фортифікації до ренесансової. І подальше дослідження Сатанівського замку вимагає перш за все ґрунтовних археологічних розвідок та дослідження фундаментів давньої споруди, що нині поховані під звалищем, створеним місцевим цукровим заводом.

К.Липа.
Замок у Сатанові
// Міжнародна конференція з проблем охорони фортефікаційних споруд в Україні (матеріали). - Кам'янець-Подільський, 18-22 жовтня 1993. - С.17-18.

ЗАМОК У САТАНОВІ.

На найкрайнішому західному кінці радянського Поділля вдовж лівого боку Збруча було колись кілька замків: у Чорнокозинцях, Збрижу, Гусятині. Сатанові. Міх цими Збручанськими замками значніший був у містечку Сатанові, і від цього замку зосталося найбільше останків до наших часів. Цей замок як і Межибізький та Зіньківський замки належав в XVI-XVII ст. Сенявським.

Сатанів, за 60 кілом. від Кам'янця, лежить на високому лівому березі Збруча. Внизу, недалеко річки, містяться хати міщан; вище розташувалось жидівське селище (це й єсть власне містечко), а ще вище розкинулися селянські садиби, закриті садками. Різні частини цього селища звуться по парафії: Юринці, Покрівка, Богослівка, Спасівка.

Знахідки в Сатанові неолітичного приладдя, печери в скелях, могили (кургани) по околицях цього містечка, великий земляний вал, що тягнеться від Сатанова на південний схід протягом З0 кілом. - все це свідчить за те, що Сатанів селище дуже старовинне. Саму назву містечка дехто пояснював так: коли римське військо Траяна здобувало Дакію та й ішло далі, на північ, то один з воєвод Тонілій дійшов а військом до того місця, де тепер Сатанів і запитав своїх легіонерів: Sat an non? тобто: доволі чи ще йти далі. Йому відповіли: Sat; від цього нібито і назвали Сатановим те селище, що повстало.

Вперше Сатанів з'являється в історичних документах за першого шляхетсько-польського наступу на Поділля: 1404 р. король Ягайло дав Петрові Шафранцю Сатанів з околицями й Зіньків з деякими селами на таких умовах: власник сам або рівний йому заступник мав жити в наданих місцевостях, повинен ставити, коли буде треба 6 сулиць і 12 стрільців (cum sex lanceis et duodecim balistrariis, а коли треба боронити край сам з усіма своїми людьми; піддані його мають виконувати всі служби і давати такі самі додатки, як і на давніх володарів Поділля (Коріятовичів). Згодом ці маєтки викупив у Шафранця Витовт р. 1431 і надав Ягайло Петрові Одровонжеві на таких же умовах, як і за попереднього надання. Це надання був ствердив король Владислав III в 1436 і 1440 pp. тією-ж умовою - жити самому або через заступника а наданих маєтках і виступати збройно з 6 сулицями й 12 стрільцями (cum hastis et sag i t ar і is).

Сатанівський маєток належав Одровонжам та їх нащадкам років 300. Останній з роду Одровонжів помер 1523 р. Єдина його дочка Софія вийшла заміж за Яна Криштофа Тарновського і вдруге за Яна Костку. Дочка її Катерина вийшла заміж за Адама Єронима Сєнявського. Отже Сатанів перейшов до межибізьких панів, і належав їм до половини XVIII ст.

Місто Сатанів у XV-XVI ст. не могло добре розвинутися, бо цю місцевість часто спустошували татари, і власникам цього міста доводилося чимось приваблювати людність. Так р. 1523 власниця Сатанова Софія з Спрови Тарновська дала право Дмитрові, "війтові і осадці Сатанівському" осадити 10 кметів на Сатанівському ґрунті, коло ставка Войтовського за тією умовою, що коли вийде термін вільності тих кметів, то кметі належатимуть Дмитрові до його смерти.

Щоб забезпечити людність від татарських нападів, Одровонжі у Сатанові збудували замок, мабуть ще в XV ст.

Та дарма що в С. й був замок, місто часто терпіло від татар. Так р. 1528 С. спалили татари. Року 1530 це місто знов спустошено; і цього ж року за податковими списками рахувався тільки 1 плуг (arartum-плуг - одиниця тогочасного оподаткування). Року 1532 король Жигимонт І дає пільги міщанам Сатанова й Рова (що згодом називавсь був Бар) - одзволює ці міста та околичні села на 8 років від "шоса", "чопового" та інших податків, Турецькі те татарські наїзди спустошили ті осади, отож треба було піднести їх матеріальний стан.

Певне ці пільги та те, що був у Сатанові замок, приваблювали людність до Сатанова: сюди тікали люди з інших місцевостей; так, року 1539 тут були втікачі з Городниці, Сковородинець і Перегінки; 1559 р. - з Лоївець.

Року 1561 власники Сатанова Ян Кристоф Тарнавськкй та його дружина Софія дають пільги новим поселенцям Сатанова - звільняють їх від усяких податків і повинностей на 8 років, а так само встановлюють обов'язки міщан: платити щороку по 15 грошей чиншу, давати медову данину; ті міщани, що випасають свиней у панських лісах, повинні давати 20-ого кабана; всі повинні робити 5 день на рік (1 день оранки й сівби, 2 дні косовиці й збору сіна і 2 дні жнив); також давати підводи до Микулинець і Тннкова і відбувати "шарварки". Року 1566 король Жигимонт-Август підтвердив ті пільги й обов'язки сатанівських міщан.

Відтоді сатанівська людність збільшується: р. 1565 ремісників було 15, а р. 1578 р. - до 50 (тут були шевці, кушнірі, ковалі, слюсарі, сідлярі, лучники, мечники, римарі, тощо); плугів тоді було 53. Року 1583 було ремісників 58").

Міщанство Сатанова в XVI-XVII ст., як і межибізьке, було досить розвинене і свідомо силкувалося поліпшити своє становище. З сатанівських міщан вийшов відомий бунтар проти польсько-шляхетського режиму кінця XVI в. Наливайко. 1590 р. сатанівські міщани прохали Львівське братство дати їм "порядки братські" (певне дати "артикули", устав братства), бо вони ухвалили запровадити в себе братські порядки. Певне, в Сатанові за давніх часів була активною і церковна справа (а церковна справа тоді з'єднувалася з справою національно-суспільною): тут, у Сатанові проживав намісник Львівського православного епіскопа, т. зв. офіціял. Близько міста Сатанова містився під Збручем Православний монастир, звідки, певне, вийшов відомий освітній діяч Арсеній Сатановський (на прізвище Корецький), що видав у Москві Словник, тощо. В одній а Сатанівських церков збереглася рукописна книга XVI ст., (Євангелія), що її передано р., 1888 до музею давнішої Київської дух. академії.

XVII століття для Сатанова, як і взагалі для Поділля, було дуже неспокійне, важке.
Р. 1617 татари ограбували місто й околиці та забрали в полон багато людей і ті полонені здебільшого загинули від морозу. 1618 р. татари теж розграбували сатанівські околиці. Подібні-ж руйнації траплялися згодом.

Щоб поліпшити економічний стан міста по тих руйнаціях, власниця Сатанова Катерина Сенявська дала тому місту прнвилей на "Магдебурзьке право", на самоврядування, але зазначила, що за собою застерігає право призначати війта, а так само остаточно вирішувати ті справи, що будуть апелюватися до власника міста; також у тій грамоті власниця міста обов'язує міщан будувати і підтримувати міські фортечні спорудження.

Коли Б. Хмельницький почав війну, то козаки захопили Сатанів за допомогою міщан. Згодом повстали, з Галичини опришки і розграбували місто Сатанів.

Року 1651 козаки в татари зруйнували те місто, і міщани мусіли тікати за Дністер.
Року 1672 турки окупували Поділля і здобули й Сатанів. За рік поляки відбили в турків це місто, а тоді турки через три роки знов підгорнули місто під свою владу. Треба сказати, що, окупувавши Поділля, турки весь час боролися з поляками за Поділля. Навесні 1676 р. коли султан Мохаммед IV мстився за свого сина, що вбив його в Ладижині козацький полковник Мурашко, то спустошив Подольские міста, як за де говорилося вище, між іншими і Сатанів. Збереглася згадка, що сатанівці одчайдушно відбивалися і в замку, і в церквах, і в синагозі. Турки-ж здобувши місто і замок нікого не помилували; загинуло близько 4.000 людей. Досі збереглася тогочасна пам'ятка - ікона Христа, в сатанівській Юріївській церкві. Як свідчить напис на тій іконі, турки її порубали.

Відтоді (1676 р.) Сатанів був у руках турків до 1699 p., коли Поділля знов повернуто до Польщі. Року 1702 в Сатанові і його околицях повстали селяни, щo вбивали поляків і жидів та й грабували їхнє майно.
Року 1711 цар Петро, повертаючи з Прутського походу, буя у Сатанові й гостював у Сатанівському замку у власника його, великого коронного гетьмана Адама Сенявського. Збереглася згадка про те, що цар жив у будиночку, який стояв коло замку. В тім будиночку на камені було вирито російського герба на пам'ять про перебування там царя.

У 20-х роках XVIII ст. власник Сатанова поновив замок і міські фортечні спорудження. Коло того часу місто стало збільшуватися і набирало значіння великого торговельного пункту. Власники міста хотіли організувати місцевих ремісників і видавали ремісницьким цехам привилеї. У своїх грамотах цехам вони пишуть: "дочекавшися бажаного спокою в країнах Подільських, де досі рука ворогів тяжко руйнувала все, проливала кров христіян і до щенту зруйнувала країну порушивши добрий лад, я, бажаючи, щоб піддані мої до давніх фортун дійшли і порядки в себе добрі завели, дозволяю на їх прохання об'єднуватися в товариства й громади та й приймати до них людей пристойних і добре в реместві освічених і мати свій цех", і т. д.

Тоді-ж почали оселятися в Сатанові купці грецькі, вірменські й жидівські. Жидівська місцева громада була дуже багата, її поважали всі кагали подільські. Коли в половині XVІІІ ст. з'явилася серед жидів на Поділля містична секта франкістів, то р. 1756 в Сатанові відбувся з'їзд рабинів та й ухвалив вимагати від членів новоявленої секти, щоб вони прилюдно зреклися своїх "помилок", і деякі члени секти скорилися тій вимозі.

Сатанівський замок містився на горі над річкою Збручом. За планом він п'ятикутний, не зовсім правильної форми: три боки завдовжки більше-менше по 105 метр., четвертий бік 85 м і п'ятий південний 65 м. Вся площа замку займав приблизно 1 1/2 гект. На всіх рогах п'ятикутника були башти, а межи баштами, як звичайно були мури.

Башти досі збереглися на тих рогах, що виходять над Збруч, а так само на суміжному розі східному. Дві наріжні башти, що були а боку містечка, не збереглися, а тільки фундаменти їх трохи визирають із землі.
В'їзд до замку був у наріжній башті, що виходила на південь з боку містечка, але тієї башти тепер немає.
Мури, що з'єднували башти, були подвійні: окрім зовнішніх були внутрішні, що йшли рівнобіжно зовнішнім; внутрішні мури стояли на валу і через це були вищі від зовнішніх. Вали, де містилися внутрішні, відокремлювалися від зовнішніх ровом. Рови були також і зовні поза мурами. Внутрішні мури не збереглися; тільки подекуди на валах видно сліди їх. З боку, що виходить над Збруч, мури були ординарці, не подвійні, бо тут стрімка гора, і підступ з того боку захищає сама природа.

Башти що стояли зовні на рогах замку були чотирибокі і далеко виходили за лінію мурів, і тільки одним своїм рогом увіходили в кут замку. Ширина боків башт коло 8,5 метр. Башти триповерхові; долішній повара значно ширший від інших двох поверхів. У долішньому поверсі де-не-де е амбразури, в середньому поверсі по 4 амбразури а кожного зовнішнього боку, А на третьому поверсі по 2 невеликі вікна з кожного боку.

Мури замку зовнішні не скрізь збереглися; по деяких місцях висота стін доходить до 10,5 метр.
У південно-східньому розі замку на лінії внутрішніх стін збереглася кругла башта; вікон у неї нема, а тільки маленькі амбразури. Певне і на інших рогах замку на лінії внутрішніх стін були такі самі башти.
Коло руїни замку з боку містечка збудовано р. 1895 цукроварню, а в самому замку міститься водогін, що тягне воду в Збруча й подає її наверх до фабрики.

Колись навкруги всього містечка Сатанова були мури, що охоплювали містечко й сходилися коло замку, впираючись у південний його бік. Тепер мурів цих нема, але коло замку сліди їх ще досить помітні. На південному кінці містечка недалеко від рч. Збруча була в'їзна міська брама в башті, що й досі збереглася. План цієї башти квадратовий, довжина боку 11 метр. У долішньому поверсі башти амбразури розміщені несиметрично. На другому поверсі вікна з кам'яними арцабами, з фронтового боку три вікні, а з інших боків по двоє. На третьому поверсі - амбразури, по дві а кожного боку, а на самому вершку башти, де були зубці, а тепер ще зосталися кам'яні кронштейни, розміщені стрільниці по 6 з кожного боку. Коло башти а двох боків від в'їзду помітні сліди мурів що охоплювали місто. В'їзд з фронтового боку (від річки), оброблено тесаним камінням; над в'їздом вставлено кам'яну таблицю з написом, а над нею другу з виритим гербом власника містечка й арматурою. Напис над в'їздом (давнішим, тепер через башту не проїжджають, а обминають її) такий:

D. О. М.
Adamus Nicolaus a Granow Sieniawski, Comes in Szkiow et Mist, castelknus Cracoviensis, supreraus exercituum Rejrni dux, securitati publicae propugnaculum hoc erexit anno Christi MDCCXXII. defensurus etiam muro pttnam quam toties pcctorc tutcbalur, provida scilicet mens fundatons, ut Pertae OthomMicae via in Poloniam praecluderetur, portam hanc extrui curavit et ut pan praesidio uleretur contra barbarorum incursiones, furenti tartaro Satanovunf opposuit, contra quod nee portae inferi praevalebunt, maxime cum clausa hostibus; sob tantum Dec, Regi et Patriae claves suas sit redditea
Anno Domini 1724.

Оцей вихвальний напис у перекладі звучить так: Адам Микола з Ґранова Сєнявський, власник Шклова і Міши, каштелян краківський, найвищий проводир державного війська, для громадської безпеки оцю твердиню відновив року Христового 1722, маючи намір мурами захищати батьківщину, що її стільки разів захищав грудьми. Отож віща думка фундатора подбала побудувати, щоб Отоманській Порті загородити дорогу до Польщі, а щоб користуйся рівною силою проти нападів варварів, лютому татарові протиставив Сатанів, проти чого навіть і ворота адові не здолають, надто коли (цю твердиню), закрито перед ворогами; одному тільки Богові, Королеві й Батьківщині піддаватиме свої ключі. - Року Божого 1724.

У привилеї, що видала власниця Сатанова Катерина Сенявська р. 1641, зазначено, що міщани сатанівські повинні утримувати своїм коштом міські фортифікації. "Як це місто, - сказано в тім документі - міститься там, де ворог хреста святого робить часті напади, то всі повинні на всяк час, коли того потреба покаже, з свого осередку на сторожу висилати, а для цього двох сторожів давнім звичаєм мають держати; так само повинні дбати щоб вали коло міста були в найкращому стані, також мати зброю для оборони, себто гаківниці, шмигівниці, порох і олово й держати все те в доброму порядку і назавсіди. До того кожен міщанин повинен мати рушницю і два фунти пороху, а так само дві копи куль.
У цехових сатанівських грамотах першої чверти XVIII ст. говориться, що коли нападають вороги, ті ремісники, котрі живуть на юрисдикції міській ножиці ставитися до міської оборони, а ті котрі живуть на юрисдикції замковій - ставитися до замкової оборони.

До опису міських фортифікація Сатанова треба додати що в містечку недалечке в'їзної міської брами стоїть мурована жидівська синагога, що виглядає як невеличкий замок. Вона має високі мури й міцне склепіння на вершку; дах на тому склепінню ховається за високі парапети (надмурки) з маленькими стрільницями. У стінах нижче од парапетів великі вікна з гостролукими верхами. З одного боку будинку прибудування для жіночого відділу. Завдовжки головний будинок синагоги 18 метр., завширшки - 16 м. Побудовано оцю синагогу 1532 р. (Орловський).

Недавно (1924 р.) місцева влада була вирішила знести Сатанівську фортецю, бо вона ніби загрожує людському життю, але Всеук. Центр. Викон. Комітет ту постанову скасував і наказав реставрувати ту фортецю, а для того заасигнував 5.000 карб. Реставрацію цю ще не зроблено.

Сіцінський Ю.
Оборонні замки Західного Поділля XIV-XVII ст. (Історично-археологічні нариси).
/ Упорядник С.В. Трубчанінов;
передмова І.С. Винокур, С.В. Трубчанінов. -
Кам'янець-Подільський: Центр Поділлєзнавства, 1994 - С.43-51.