Перейти у головне меню | до списку сіл Городоцького району (на території НПП) | до історичних даних | показати на карті

САТАНОВЪ м. — расположено на австрійской границѣ, на покатомъ лѣвомъ берегу рч. Збруча, при чемъ внизу находятся хаты мѣщанъ, выше — еврейское поселеніе, а еще выше — крестьянскія усадьбы, закрытыя садами. С. принадлежитъ къ числу древнѣйшихъ Подольскихъ поселеній. Въ окрестностяхъ мѣстечка и понынѣ находятся еще памятники сѣдой старины. Многочисленные курганы, скальныя пещеры и большой земляной валъ, идущій съ юго-востока къ р. Збручу и теряющійся затѣмъ на правой сторонѣ этой рѣки въ Галиціи, а также различныя находки въ предѣлахъ протяженія этого вала, — все это показываетъ, что мѣстность эта была заселена въ глубокой древности. Самое названіе нынѣшняго поселенія Сатанова нѣкоторые желаютъ пріурочить къ эпохѣ занятія Дакіи римлянами при императорѣ Траянѣ говорятъ, что одинъ изъ полководцевъ послѣдняго Тонилій, дойдя до мѣста, гдѣ нынѣ Сатановъ, будто бы спросилъ окружавшихъ его воиновъ: sat аut nоn? — т. е. довольно или идти далѣе? Легіонеры отвѣчали: sat. Это обстоятельство и дало будто-бы названіе Сатанову. Первое достовѣрное извѣстіе о Сатановѣ встрѣчается въ исторіи края подъ 1404 годомъ, когда Сатановъ пожалованъ былъ королемъ Ягайломъ польскому шляхтичу Петру Шафранцу; а затѣмъ преемникъ Ягайла, Владиславъ III, даровалъ С. права мѣстечка. Въ началѣ ХVI ст. С. принадлежалъ роду польскихъ дворянъ Одровонжей. Въ это время С. неоднократно подвергался опустошеніямъ со стороны татаръ; особенно значительно онъ былъ опустошенъ ими въ 1531 г., вслѣдствіе чего въ слѣдующемъ 1532 г. король Сигизмундъ I, по ходатайству владѣльца, освободилъ жителей мѣстечка отъ уплаты податей на 8 лѣтъ. Въ XVI в. Сатановымъ владѣлъ родъ Костковъ, одинъ изъ которыхъ построилъ здѣсъ въ 1581 году р.-католическій костелъ. Съ первой половины XVII в. С. принадлежалъ Синявскимъ; въ 1641 г. владѣлица Екатерина Синявская возвела мѣстечко на степень города и, съ согласія короля, предоставила поселенію "магдебургское право", выговоривъ себѣ право назначать войта (городскаго начальника) и право окончательнаго рѣшенія всѣхъ судебныхъ дѣлъ общины. За эту весьма сомнительную автономію владѣлица возложила на мѣщанъ обязанность постройки и содержанія въ исправности городскихъ укрѣпленій, а также снабженія ихъ артиллеріею и боевыми припасами. Въ половинѣ XVII ст., когда, какъ извѣстно, Украина и Подолія были театромъ упорной борьбы поляковъ съ Богданомъ Хмѣльницкимъ, Сатановъ подвергся разоренію. Но особенно тяжелымъ годомъ для С. былъ 1676 годъ, когда весною въ апрѣлѣ мѣсяцѣ на него напали турки. Послѣ турецкаго погрома въ 1676 г. С. немогъ поправиться и находился въ запустѣніи, и только въ началѣ XVIII стол. онъ началъ вновь заселяться. Въ 1722 г. владѣлецъ С., гетманъ коронный Адамъ- Николай Синявскій, построилъ здѣсь новыя укрѣпленія, состоявшія изъ каменныхъ стѣнъ и башенъ. Остатки этихъ укрѣпленій есть еще и въ настоящее время. Съ того времени вообще С. сталъ мало-помалу возрастать; стали затѣмъ сюда переселяться Проскуровскій у. 5 окр. греческіе, армянскіе и еврейскіе купцы, и мѣстечко вскорѣ пріобрѣло значеніе довольно важнаго торговаго рынка. Дочь гетмана Синявскаго, Софья, вышедшая замужъ за князя Августа Чарторыйскаго, выхлопотала въ 1744 г. королевскую грамоту на учрежденіе въ С. большой четырехнедѣльной ярмарки. Это еще болѣе усилило торгово-промышленное значеніе С. Избытокъ благосостоянія жителей прежде всего сказался на мѣстныхъ евреяхъ, и Сатановская еврейская община не замедлила прославиться своимъ богатствомъ и пріобрѣсти большое значеніе среди еврейскихъ кагаловъ въ Подольской землѣ когда въ половинѣ XVIII вѣка возникла въ Подоліи среди еврейскаго населенія мистическая секта "франкистовъ", то въ 1756 г. въ С. назначенъ былъ съѣздъ еврейскихъ раввиновъ изъ двухъ сосѣднихъ воеводствъ, которому предоставлено было судить сектантовъ и заставить ихъ покаяться. Послѣ Чарторыйскихъ Сатановъ въ отношеніи землевладѣнія имѣлъ такую судьбу: дочь Чарторыйскихъ, Елизавета Любомирская, получивъ это имѣніе въ приданное, передала его дочери своей, Александрѣ Станиславовнѣ Потоцкой, послѣ которой имѣніе досталось княгинѣ Сангушко. Послѣдняя передала Сатановъ дочери своей Маріи Потоцкой, женѣ быв. намѣстника Галиціи Альфреда Потоцкаго, и теперь имѣніе принадлежитъ дочери послѣднихъ, Тышкевичъ. Сатановъ въ настоящее время представляетъ довольно значительное мѣстечко съ 6.000 жителей; изъ нихъ до 2000 евреевъ. Въ мѣстечкѣ находятся: становая квар., камера мир. судьи и суд. слѣдователя, волост. правленіе, пограничный постъ и переходной пунктъ. Недавно въ С. устроенъ сахарный заводъ; есть большая вальцовая мельница на Збручѣ. — Р.-католическій костелъ во имя Св. Троицы 1581 г., каменный, имѣетъ въ мѣстечкѣ и окрестныхъ селахъ 5906 прихожанъ об. пола. — Въ вер. 3-хъ отъ мѣстечка находится Св.-Троицкій монастырь, бывшій до 1899 г. мужскимъ, а теперь женскій. Въ XVIII в. въ С. было 8 церквей: Воскресенская въ центрѣ, называвшаяся соборною, Благовѣщенская, Преображенская, Георгіевская, Покровская, Успенская, Николаевская и Іоанно-Богословская. Первыя пять церквей существуютъ и теперь, послѣднія же три не существуютъ. Приходовъ въ настоящее время въ Сатановѣ четыре. О Сатановѣ см. Под. Еп. Вѣд. 1862 г. № 3; 1883 г. № 1; 1886 г. № 51; Антоновичъ, Монографіи, I, 445; Sѣow. geogr. X, 336. 1164. Благовѣщенскій приходъ м. Сатанова — до 1894 г. состоялъ изъ половины м. Сатанова, с. Юринецъ, д. Спасовки и д. Александровки. Въ 1894 г. изъ с. Юринецъ и д. Александровки образовался самостоятельный приходъ при Св.-Георгіевской церкви. Нынѣ приходъ состоитъ изъ меньшей половины м. Сатанова и приписной деревни Спасовки, или собственно предмѣстья м. Сатанова съ Преображенскою церковью. Православнаго населенія 296 м. и 318 ж.; католиковъ около 500 д.; занимаются, кромѣ хлѣбопашества, гончарствомъ, сапожничествомъ, столярствомъ и др. Храмъ въ честь Благовѣщенія Пресвят. Богородицы — небольшой, каменный, съ деревяннымъ верхомъ, построенъ въ 1710 г. Иконостасъ церкви новый, устроенный въ 80-хъ годахъ на средства прихожанъ, одноярусный. Въ храмѣ есть надпись на камнѣ славянскимъ штрифтомъ: "Богу и Вседержителю, всея тваря Зиждителю, Иже во вѣки вѣка славимъ и во Творцѣ непостижимъ. Зде девица на вѣкъ вѣка быти маетъ, же Бога зачнетъ Ангелъ повѣдаетъ. Церковь іерея Алексѣя Кауша Благовѣщенія Богородицы. Се его рукъ сооруженіе, совокупишася кошта, и блаженій, абы моглъ мѣсце разорено сооружити во имя дѣвенно. И такъ Марія его подвизала, же совершено южъ повстало. Року Божія АPI мца мая кє". Въ Спасовкѣ есть Преображенская церковь, построенная въ 1814 г.; она — деревянная, о трехъ куполахъ. Въ районѣ прихода есть церковище Николаевской церкви, сгорѣвшей въ началѣ XIX ст.; оно ограждено каменною оградою. При Благов. церкви земли имѣется: усад. 1 д., пах. 50 д. и сѣн. 16 д. 300 с. Священническія помѣщенія построены въ 1880 — 1888 гг. на усадебной землѣ Бл. церкви, а псаломщическія на церк. землѣ Георгіевской церкви въ предмѣстьи Юринцахъ. Церк.-прих. школа въ приходѣ существуетъ съ 1897 г. 1165. Воскресенскій приходъ м. Сатанова — состоитъ изъ части м. Сатанова и приписныхъ приселковъ къ нему: Богословки, расположенной на склонѣ холма, называемаго "горой цыганской", и немного выше — Войтовины. Будучи до 30-хъ годовъ XIX в. малолюднымъ, приходъ расширился чрезъ присоединеніе къ нему приходовъ Успенскаго, который находился въ самомъ мѣстечкѣ, и Богословскаго деревни Войтовины и деревни Сатановской-Слободки. Населеніе состоитъ изъ крестьянъ и мѣщанъ, изъ которыхъ послѣдніе по записямъ принадлежатъ къ гор. Проскурову. Численность жителей 544 м. и 525 ж.; занимаются жители по преимуществу выдѣлкою кожъ, шитьемъ кожуховъ, бондарствомъ, сапожничествомъ, а также выжиганьемъ извести. Ремесленники раздѣляются на цехи, изъ которыхъ каждый имѣетъ свой флагъ, характеризующiй извѣстное ремесло. Флаги эти хранятся при церкви и употребляются при процесіяхъ. Жители же Богословки и Войтовины занимаются по преимуществу земледѣліемъ. Храмъ при Воскресенскомъ приходѣ — каменный, о пяти куполахъ, крытыхъ жестью. При немъ есть отдѣльно каменная колокольня съ 1849 г. Настоящій видъ храмъ принялъ уже въ 60-хъ гг. XIX столѣтія, когда послѣ неоднократныхъ пожаровъ былъ ремонтированъ наново. Первоначально онъ былъ объ одномъ куполѣ и имѣлъ при себѣ деревянную колокольню. Годъ постройки храма неизвѣстенъ. Въ прежнее время, до постройки настоящаго храма, здѣсь было еще два храма, которые были, по сказанію старожиловъ, уничтожены пожаромъ. На мѣстѣ престола одного изъ нихъ теперь стоитъ каменный крестъ, который обведенъ каменною оградою. Выдающимся пастыремъ въ м. Сатановѣ при Воскресенской церкви былъ Iаковъ Смогоржевскій, который много приложилъ трудовъ по устройству церк.-прих. школы и воспитанію народа въ религіозно-нравственномъ направленіи. Церковной земли 115 д. 1034 с. Ц.-прих. школа открыта въ 1871 г.; помѣщается въ каменномъ тѣсномъ зданіи. Школа грам. въ д. Войтовинѣ съ 1892 года. 1166. Георгіевскій приходъ м. Сатанова состоитъ изъ села или предмѣстья мѣстечка, Юринецъ, и д. Александровки. Названіе поселка "Юринцы", по народному сказанію, произошло отъ имени св. Георгія Побѣдоносца, въ честь котораго посвященъ здѣсь храмъ. Приписанная же къ этой церкви д. Александровка образовалась на мѣстѣ, очищенномъ послѣ вырубки лѣса и сдѣлавшемся годнымъ для жилья. Сюда были переселены помѣщикомъ Потоцкимъ крестьяне изъ с. Юринецъ, Покровки и Сатановки, которые и положили начало образованію д. Александровки. Населеніе — крестьяне-малороссы, 1600 д. об. пола и распредѣлены такимъ образомъ: 1300 д. живутъ въ с. Юринцахъ, а 300 д. въ д. Александровкѣ занимаются главнымъ образомъ хлѣбопашествомъ, которое весьма мало вознаграждаетъ труды ихъ, а также выдѣлкою кожъ, шитьемъ тулуповъ, садоводствомъ, скотоводствомъ и пр. Въ приходѣ есть 5 семействъ католиковъ, а въ д. Александровкѣ есть одна семья лютеранская и одна еврейская. Настоящій храмъ во имя св. великомуч. Георгія Побѣдоносца — деревянный, съ каменною западною частью, которая, по преданiю, была нѣкогда турецкой мечетью; деревянная восточная часть построена въ 1802 г. До 1865 г. храмъ былъ съ такъ называемымъ "опасанемъ", т. е. крыша со всѣхъ сторонъ спускалась въ видѣ навѣса; крытъ онъ былъ гонтою, а колокольня представляла невысокую башню, крытую соломой. Въ 1865 г. храмъ былъ капитально ремонтированъ, покрытъ желѣзомъ и приведенъ въ болѣе приличный видъ. Иконостасъ въ немъ досчатый, въ три яруса. Въ храмѣ есть замѣчательная по своей древности икона Христа Спасителя, которая во время нападенія на Сатановъ турокъ въ 1676 г. была изрублена мечами невѣрныхъ. Въ память этого событія сдѣлана на иконѣ надпись: "Образъ Спасителя, отъ турковъ посѣченный, 1676 року априля 22 дня", — а внизу: "О что се луна на солнце встати желаетъ? ово едали нами тма обладаетъ? Не возноси, луно, рогъ; жестоко бо прати противо рожну, свѣтъ нашъ сотретъ супостаты". Икона эта помѣщается въ золоченномъ рѣзномъ кіотѣ возлѣ храмовой иконы. Колокольня — каменная, построена надъ каменною частью храма, перестроенною изъ турецкой мечети. Св.-Георгіевскій приходъ въ 1854 г. былъ приписанъ къ с. Сатановкѣ, но не весь, а только церковь съ земельными угодіями, 60 дворами и д. Александровкою; 40 же дворовъ были приписаны къ Благовѣщ. церкви. Въ 1857 г. весь приходъ былъ приписанъ къ Благовѣщенской церкви Сатанова. Въ 1894 г. онъ снова былъ возстановленъ въ самостоятельный приходъ. Церк. земли 51 д. 1910 с. Причт. помѣщенія новыя, устроенныя въ 1894 г. Въ с. Юринцахъ есть министерское народ. училище, открытое въ 1877 г. Школа грамоты для дѣвочекъ съ 1898 г., помѣщается въ наемной крестьянской избѣ. Школа грамоты въ д. Александровкѣ съ 1895 г.; открыта свящ. С. Стопакевичемъ; помѣщается также въ наемной крестьянской избѣ. Изображеніе иконы Спасителя и описаніе ея см. "Подолія", изд. П. Н. Батюшкова. 1167. Покровскій приходъ м. Сатанова занимаетъ ю.-в. часть мѣстечка, населенную крестьянами и извѣстную подъ названіемъ Покровки. Въ шести верстахъ отъ м. Сатанова находится с. Зверховцы, входящее въ составъ прихода съ 1836 г.; село это расположено на равнинѣ, къ ю.-в. отъ С. Населеніе — крестьяне- малороссы, 307 м. и 324 ж. при Покровской ц., а въ с. Зверховцахъ 321 м. и 248 ж.; занимаются хлѣбопашествомъ, выдѣлкою кожъ и шитьемъ кожуховъ, продажею и покупкою скота, плотничествомъ и т. п. Есть католиковъ 5 м. п. и 12 ж. п., а также нѣсколько еврейскихъ семействъ. До 1816 г. здѣсь былъ ветхій деревянный храмъ, сгорѣвшій въ томъ же году. Настоящiй храмъ — каменный, въ честь Покрова Пресв. Богородицы, построенъ въ 1836 г. на средства прихожанъ, по благословенію Преосвященнаго Кирилла; стоимостью онъ 6000 руб., въ числѣ которыхъ есть 300 р., пожертвованныхъ церковнымъ старостою Сильвестромъ Середою. Первоначальный иконостасъ былъ пріобрѣтенъ изъ церкви с. Приворотья Ушицкаго уѣзда, писанный на полотнѣ. Въ 1839 г. съ 10 на 11 января отъ землетрясенія въ сводѣ храма образовалась трещина. Въ 1888 г. къ храму пристроена каменная колокольня, стоимостью 2700 руб. Въ с. Зверховцахъ изъ ма- теріала ветхой церкви устроена неизвѣстно въ какомъ году часовня. Церковной земли: усад. 2 дес. и пах. 33 дес. Причт. помѣщенія устроены частью въ 1886 г., частью въ 1895 г., а домъ для священника — старый, постройки 1848 года. Церковно-приходская школа съ 1890 г.; открыта священникомъ А. Разумовскимъ; помѣщается въ новомъ собств. зданіи. Школа грамоты въ с. Зверховцахъ съ 1891 г.; имѣетъ также новое помѣщеніе.

Сѣцинскiй Е. Приходы и церкви Подольской губернiи. Каменецкiй уѣзд. - с.896-900.

IСТОРИКО - АРХIТЕКТУРНИЙ ОПОРНИЙ ПЛАН

Стисла iсторична довідка.

Сатанiв - одне з старовинних українських мiстечок, архiтектурно - планувальна спадщина яких має велику цiннiсть. Територiя, на якiй розташовано Сатанiв, як i територiя усього Подiлля, була заселена ще в сивiй давнинi. Про це свiдчать знахiдки археологiв в урочищi Кринцилiв, якими стали кам'янi знаряддя працi, а також знаряддя працi бронзової та мiдної дiб.
В подальшi часи ця територiя була заселена слов'янськими племенами тиверцiв та уличей.
Достеменний час виникнення Сатанова невiдомий. Перша письмова згадка про Сатанiв вiдноситься до 1404 р., коли польський король Владислав II Ягайло дав Петру Шафранцю Сатанiв з околицями та Зiнькiв,зобов'язавши його за це виставляти на королiвську службу загiн озброєних людей,таким чином призвавши обороняти прикордоннi землi, в тому числi i Сатанiв.
Через деякий час цi маєтки викупив в Петра Шафранця Вiтовт,а в 1431 р. Ягайло передав їх Петру Одровонжу. Вiд того часу Сатанiвськi землi належали Одровонжам, їх нащадкам та спадкоємцям понад 300 рокiв.
Сатанiв XV-XYI столiть був одним з прикордонних селищ, якi складали укрiплену оборонну лiнiю польсько-литовської держави на її пiвденному кордонi.
Статут прикордонного поселення стримував розвиток Сатанова. Для забезпечення захисту жителiв мiстечка його власники Одровонжи побудували на високому березi над Збручем замок.
Але,незважаючи на те, Сатанiв багато разiв вщент випалювали татари.Це змусило Польського короля Сигізмунда II в 1532 роцi на 8 рокiв звiльнити вiд податкiв його жителiв.
Пiльги,якi Одровонжи надавали тим,хто селився на їх землях,залучали нових мешканцiв.
Сатанiв швидко зростає та в 1442 роцi отримує статтю мiстечка.
Стан прикордонного поселення сумiсно з небезпекою нападу татар створювало сприятливi умови для розвитку торгiвлi та ремесел.
Вже в 1565 р. в Сатановi працює 15 ремiсникiв,в 1566 р.- 50 - ремiсникiв, а 1583 р.- 58 ремiсникiв за 16 спецiальностями.
На межi XVI-XVII столiть Сатанiв має декiлька передмiсть.На при кiнцi XVI столiття в 3 верстах вiд Сатанова виникає Свято-Троїцький монастир, в стiнах якого починає свою діяльність Арсенiй Сатанiвський,видатний релiгiйно-просвiтний дiяч свого часу.
В бурхливому XVII столiттi Сатанiв зазнає багато лиха. В 1677р. татари спалили та пограбували містечко. В 1618 р. татари знов пограбували Сатанiв .
Зростання населення Сатанова,розвиток ремесл та торгiвлi, боротьба його жителiв за свої права спонукали спадкоємицю Одровонжей Катерину Сенявську надати мешканцям Сатанiва в 1641 р. Магдебурзьке право.
Розвивається i культурне життя мiстечка. В серединi XVII столiття дiє братська школа.
В перiод нацiонально-визвольної вiйни українського народу в 1648-1654 р.Сатанiв неодноразово переходить з рук в руки. В 1648 р. казаки захопили Сатанiв. В 1651 р. Сатанiв спалили татари.
За Андрусiвським мирним договором 1667 року Сатанiв вiдiйшов до Польшi.
1702 р. захопили Кам'янець-Подiльський, Сатанiв та всю Поділлю. В 1673 роцi поляки знов вiдiбрали Сатанiв. В 1676 р. мiстечко захопили турки; бiйка була кривавою, загинуло 4 тисячi мешканцiв.
В 1699р.Подiлля та входящий до його меж Сатанiв були поверненi Польщi.
1702 р. в Сатановi та його околицях спалахнуло селянське повстання,яке було жорстоко придушено. Каральний загiн був розташований в Сатанiвському Свято-Троїцькому монастирi, там же вiдбувалися тортури та страти повсталих.
В 1711 роцi в Сатановi зупинився Петро I, що саме вертався з турецького походу. Вiн жив в хатi на околицi мiстечка. Ця хата зберiгалась до середини XIX ст.
В 1720 роках власник Сатанова коронований гетьман Адам Iєронiн Синявський укрiпив замок та його мури й вали, оточуючi мiсто.
З 1744 р. в Сатановi щорiчно проводяться ярмарки, якi здiйснили значний вплив на нацiональний склад та кiлькiсть мешканцiв.
В 1780 р. в Сатановi налiчується 527 будинкiв.
Пiсля третього розподiлу Польщi Подiлля вiдходить до Росiї.
В 1786 р. Сатанiв увiйшов до складу Проскурiвського повiту Подiльської губернiї. Власники Сатанова були на цей час Потоцькi.
В 1830 р. в Сатановi вже 688 дворiв та 2786 мешканцiв.
За участь в польському повстаннi в 1830-1831 рр. Мiстечко було вiдiбрано у Потоцького та вiддане до казни. Мiськi укрiплення було зрито. Але через деякий час Сатанiв знов повертають вже нащадкам Потоцького.
Напередоднi реформи 1861 року в Сатанiвi налічувалось 403 крiпосних чоловiка.
На 1864 р. населення мiстечка складалось з 3199 мешканцiв. 135 селянських дворiв не мали земельних надiлiв та користувались присадибними дiлянками, розмiри яких коливались вiд 0,5 до 0,7десятин.
Період капiталiзму в Сатанiвi характеризується тривким зростанням населення, розвитком торгiвлi та промисловості. В 1873 р. населення мiстечка складає 4677 мешканцiв, а наприкiнцi XIX ст. - навiть 5 тис. мешканцiв, в мiстi є двi православних церкви, костьол, синагога, три водяних млина, слюсарнi майстернi, маслобiйний та пивоварний заводи.
В 1899 р. розпочав працювати цукровий завод, збільшили виробництво цеглиний та черепичний заводи, каменоломня, два кожевених завода.
Сатанiв стає чималим внутрiшнiм ринком Подiлля. На межi XIX-XX ст. тут проходить 9 ярмарок на рiк, базар кожнi два тижня, торгує 81 лавка.
В 1911 роцi була побудована земська лiкарня. Працює парафіяльна школа.
В листопадi 1917 року в мiстечку була проголошена Радянська Влада.
В роки громадянської вiйни мiстечко неодноразово переходить з рук в руки. Цукровий завод тимчасово припиняє роботу.
В 1923 роцi Сатанiв - центр Юринецького району Проскурiвського повiту. З 1936 року - центр Сатанiвського району.
В 1926 р. був вiдновлений цукровий завод, який не дiяв декiлька рокiв. Тодi ж вiдкрито початкову школу, а в 1927 роцi побудовано семирiчну школу.
В 1933 р. була побудована Сатанiвська ГЕС, почала друкуватись газета "Колгоспна правда".
В 1937 р. завершено будiвництво середньої школи.
Велика Вiтчизняна вiйна завдала значних втрат мiсту.
В роки вiйни в Сатанiвi було зруйновано ГЕС, МТС, полiклiнiки, знешкоджено 136 жилих будинкiв.
1945-50 рр. ввiйшли в iсторiю мiстечка як роки вiдбудови та вiдновлення. Знов стала до працi ГЕС, вiдбудовано житловi будинки, побудовано плодоконсервний завод. Вжито заходiв по озелененню мiстечка - посаджено бiльше нiж 200 дерев. Встановлено пам'ятник В.I.Ленiну.
В 1966-69 рр. побудовано 4 двохповерхових будинки, будинок для вчителiв, проведено водопровiд, побудована автостанцiя, заасфальтованi та освiтленi центральнi вулицi.

Планiровочний розвиток Сатанiва.

Виникший на межi XIY-XY столiть Сатанiв довгий час був прикордонним мiстечком польсько-литовської держави i мав вiдповiдну для такого типу середньовiчного мiста структури: замок-посад. Ця структура iснувала на протязі I ст. iснування мiстечка.
На межi XV-XVI ст. Сатанiв мав добрий на той час укрiплений замок, побудований Одровонжами, власне мiстечко, вiд забудови якого на цей час збереглась лише синагога оборонного типу (1532р.) та декотрi передмістя, що отримали потiм назви, якi мали вiдповiднi приходськi церкви: Спасiвка, Покрiвка.
В наслiдок того, що Сатанiв до середини XIX ст. був приватною власнiстю його розвиток уповiльнено i ця структура зберiгала свої риси до другої половини XIX ст., коли в мiстi було побудовано багато нових пiдприємств.
Середньовiчне планування Сатанiва формувалась на протязi сторіч разом з iсторичним розвитком мiста. Пiднесений правий берег заплави рiки Збруч порiзаний глибокими ярами був зручним для створення добре укріпленого замка та поселення.
Це i визначило панорамний характер мiської забудови вздовж долини рiки Збруч в наступнi часи. Рельєф мiсцевостi та конфiгурацiя територiї, придатний для селитьби, обумовило як загальне планування поселення, так i розмiщення основних споруд.
Вулична мережа Сатанiва була утворена з вулиць-дорiг, що йшли вздовж замку та поперечних вулиць, їдучих паралельно укрiпленням мiстечка. Так виникла в Сатанiвi рацiональне планування, яка зберiглася за деяким винятком i до нашого часу.
Композицiйними вузлами цього планування є замок та ансамбль Базарного майдану разом з синагогою та приходськими церквами, розташованими на крутих схилах Збруча.
Цей силует мiста який сформувався в XVI-XVIII ст., зберiгся до початку XX ст.
Головним композицiйним вузлом Сатанiва в XVI-XVIII ст. був замок.
Його кам'янi укрiплення виникли на межi XV-XVI ст., та вiдобразили новi фортифiкацiйнi напрямки, якi були викликанi розвитком вогнепальної зброї. На вiдмiну вiд таких великих замкiв, якi були побудованi в Луцьку, Кам'янцi, Хотинi, Острозi, дрiбнi феодали будували невеликi замки, якi не пристосовувались до рельєфу мiсцевостi, а мали правильне геометричне планування. Регулярне планування забезпечувала значнi переваги при захистi замку скорочувала периметр стiн в порiвняннi з замками, планування яких повнiстю спиралась на рельєф.
Замок в Сатановi розташований в пiвнiчнiй частинi селища на високому березi р.Збруч. Вiн побудований наприкiнцi XV ст. на мiсцi iснуючих ранiше укрiплень XIV ст. Наприкiнцi XVI ст. був реконструйований в зв'язку з чим набув нової п'ятикутної форми з кутніми п'ятигранними баштами.
В 1720-1724 рр. власник Сатанiва "Адам Iєронiм Синявський" вiдбудував мiськi укрiплення та одночасово реконструював замок, вивiв внутрiшнi стiни, що встали на iснуючому земляному валу. Мiж зовнiшнiми та внутрiшнiми стiнами було утворено рiв.
Площа замку становила 1,5 га. Три його стiни мали довжину 105 м кожна, четверта - 85 м, п'ята, пiвденна - 65 м. Башти виходили на лiнiю стiн та були п'ятигранними, з сторонами 8,5 м.
Висота стiн в деяких частинах досягала 10,5 м, товщина стiн -1,5 м.
В нашi часи залишилось лише три п'ятигранних башти XVI ст. та одна древня, кругла, яка стоїть окремо.
Пiвнiчна та захiдна п'ятиграннi башти були трьох яруснi з плоскими перекриттями. На рiвнi третього ярусу в стiнах прорiзанi вiкна та бiйницi. Завершував башту парапет, оздоблений декоративною стрiчкою з одного ряду цегли.
Схiдна башта в руїнах. Найстарiша кругла башта має дiаметр 6 м та товщину стiн на рiвнi першого ярусу 1,2 м.
Перекриття були плоскими по балках. Прорiзанi в стiнах башти бiйницi обрамованi та перекритi бiлокам'яними блоками.
По залишках мурування стiн, якi збереглися, можна визначити, що башта на три чвертi виходила за їх лiнiю.
Кругла башта являє рiдкiсний зразок, який наявно демонструє еволюцiю фланкуючих башт, бiйниць та iнших деталей оборонного зодчества.
Територiя мiстечка мала свої укрiплення, про виникнення та характер яких точних свiдоцтв не збереглося.
Як видно, то були землянi укрiплення з в'їздною брамою, на мiсцi якої Адам Iєронiм Сенявський збудував в 1724 роцi браму, яка збереглася до нашого часу.
Мiська брама розташована в пiвденнiй частинi селища, на мiсцi впадання в р.Збруч струмка.
В XVI ст. мiська брама була перебудована та увiйшла в загальну систему захисних споруд мiста, що поєднувалися з замком.
Пошкодженi пiд час частих нападiв на Сатанiв в серединi -другiй половинi XVI ст., вони були вiдбудованi в 1724 р.
Мiська брама в наш час має вигляд кам'яної квадратної в планi споруди, товщина стiн якої 2,2 м. Перекритий коробовим склепiнням проїзд має ширину 8,8 м. Перекриття плоске по балках. Стiни мають бiйницi з розширючимися на обидвi сторони щоками. Залишки декора, який зберiгся, виконанi з бiлого каменя в барочному стилi.
Укрiплення замка поєднувались з мiськими укрiпленнями. На планi Сатанова кiнця XIX - початку ХХ ст. наведеному Є.Сицинським, видно залишки двох крiпосних стiн, що ведуть до мiста. По їх напрямках та топовiдмiтках можна визначити обрис мiських укрiплень. Вони йшли вiд замку до сучасної вулицi Карла Маркса, по вулицi Куйбишева та далi до в'їздної брами.
Вiд брами лiнiя укрiплень проходила вздовж сучасної вулицi Октябрської та змикалась з укрiпленнями замку.
Територiя всерединi мiських укрiплень поділялась на декiлька частин. Цей подiл, що виник в XVI-XVII ст., зберiгся до кiнця XIX ст. "Внизу, неподалiк вiд рiчки, мiстяться хати мiщан, вище розташувалося Жидiвське селище (це й є власне мiстечко), а ще вище розмiстилися селянськi садиби, закритi садками". (Сицинський Є., "Обороннi замки захiдного Подiлля" К.,1928,стор.42).
Найдавнiшим громадським центром Сатанiва була базарна площа перед синагогою з лавками та торговими рядами.
Решта територiї була подiлена на прямокутники, рiзнi за розмiрами та формою.
Це планування iснувала до 1830-х рокiв, коли пiсля польського повстання мiськi укрiплення були знищенi, рови засипанi.
Передмiстя, якi виникли в XVI-XVII ст. отримали назви вiд своїх приходських церков. Юринцi отримали назву вiд церкви св.Юрiя (чи то Георгiя),Покрiвка мала Покрiвську церкву,Богослiвка вiд церкви Iвана Богослова, Спасівка вiд Спаської церкви. Наприкінці XIX сторiччя вся територiя, межуюча з Сатанiвом, була забудована.
З початком будiвництва цукрового заводу в 1899 роцi почала забудовуватись i площа перед ним.
Формування забудови площi, примикаючої до цукрового заводу, було завершене в 1926-1937 р.,коли побудовано комплекс школи.
В повоєнний час тут було закладено парк культури та вiдпочинку.
В наступнi роки iстотних змiн в iсторичному ядрi Сатанiва не вiдбулося.

Забудова Сатанiва.

Всi будинки, розташовані на територiї iсторичної частини Сатанiва можна розподiлити на декiлька груп, зважаючи на їх архітектуру, історичну та типологiчну цінність. Зв'язок мiж ними обумовлено iсторичним розвитком Сатанiва.
Першу групу утворюють пам'ятники архiтектури республiканського значення це Замок XIV-XVI ст., Синагога 1532 р., мiська брама 1724 р.
До цiєї групи пам'ятникiв вiдноситься також Троїцька церква 1654 р., дзвiниця та келiї 1654 р., та в'їздна брама XVII ст., що утворюють комплекс монастирських споруд, розташованих в с.Сатанiвська Слободка, яке згiдно генерального плану вiйде в мiську межу.
Забудова кiнця XIX-початку XX столiття, яка збереглася, складає основну кiлькiсть обслiдуваних пiд час працi над опорним планом будинкiв.
Помiтний розрив в хронологiї забудови обумовлено рiзким економiчним занепадом містечка, починаючи з другої половини XVIII ст. та до кiнця XIX cтолiття, коли кiлькiсть мешканцiв фактично майже не зростала.
Деякий сплеск будiвництва припадає на кiнець XIX столiття, коли були побудованi цукровий завод,чотири старих корпуси якого пропонується пiд захист, як пам'ятники архiтектури мiсцевого значення.
Цi споруди мають типологiчну цiннiсть, як зразки промислової архiтектури кiнця XIX столiття з цiкавим пластичним рiшенням в псевдокласичних формах.
Пiд захист як пам'ятник архiтектури мiсцевого значення пропонується двоповерховий особняк по вул.Октябрськiй,123. Будинок збудовано в 1910р. в стилi модерн, що являє типологiчну цiннiсть.
По вул. Заводськiй пропонуються пiд захист як пам'ятник мiсцевого значення 2 корпуси лiкарнi,що також мають типологiчну цiннiсть та цiкаве пластичне рiшення.
Як рiдкiсний типологiчний зразок перших радянських учбових закладiв, пропонується пiд захист як пам'ятник архiтектури мiсцевого значення комплекс будов середньої школи.
Надаючи характеристику iншiй iсторичнiй забудовi центру Сатанiва, слiд вiдмiтити, що як побудована на межi XIX-XX столiть вона зазнала змiн, та може бути вiднесена по категорiї цiнностей до фонової забудови. Таким чином в випадку зносу її та будiвництва нових будiвель бажано зберiгати масштаб, що склався.
Пiд захист, як пам'ятники архiтектури мiсцевого значення пропонуються також некрополь кiнця XVIII-першої половини XIX cтолiття по вул. Ленiна та водянi млини.


Аналiз зорового сприймання пам'ятникiв.

Пам'ятники архiтектури та споруди, якi пропонуються пiд захист як пам'ятники архiтектури мiсцевого значення, по наш час вiдiграють важливе значення в композицiї та архiтектурному виглядi селища.
Вони визначають основнi панорами та силуети селища, що вiдкриваються з боку заплави р.Збруч та навколишнiх пагорбiв.
Пам'ятники архiтектури в їх органiчному поєднаннi з природними ландшафтами формують яскравий вигляд Сатанiва, що пiдлягає суворому захисту разом з пам'ятниками.
Основними характеристиками пам'ятникiв, що визначають їх роль в краєвидах, є висота споруди, площа її фасадiв та характер силуету.
Згiдно з їх висотою, пам'ятники архiтектури Сатанiва можна охарактеризувати як невисокi.Їх висота становить 15-20м, але оточенi одноповерховою забудовою вони сприймаються як основнi домiнанти мiстечка.
Ведучими серед них є Синагога, в'їздна брама, церква та дзвiниця Троїцького монастиря.
Майже всi пам'ятники архiтектури Сатанiва розташованi в межах iсторичного району селища (за винятком Свято-Троїцького монастиря),концентруються на його периферiї вздовж схилiв високого правого берега рiчки Збруч.
Стрiмкi схили правого берега-найвиразнiшi елементи ландшафту Сатанiва ,якi чiтко сприймаються як межа 2-х складових пiдвищених пагорбiв та низьких територiй заплави р.Збруч.
Схили формують головну природну вiсь Сатанiва. Розташованi вздовж кромки схилiв пам'ятники архiтектури вiдiграють активну роль в архiтектурно-просторовiй композицiї мiстечка.
Вони не тiльки пiдкреслюють головну природну вiсь мiста, та вiдмежують пiдступаючу до схилiв стару забудову, але й формують важливу композицiйну вiсь в межах усього iсторичного району. Ця композицiйна вiсь є найдавнiшою.
Пам'ятники архiтектури, якi вiльно розташованi вздовж схилiв,гармонiчно пов'язанi з краєвидами.
Їх масштаб й висота пропорцiйнi вишинi схилiв.
Основним вiзуальним басейном розташованих вздовж схилiв пам'ятникiв архiтектури є долина рiчки Збруч.
Найцiннiшим видовим майданчиком є старий акрополь кiнця XVIII -першої половини XIX столiть, вiдомий в мiстечку як "єврейське кладовище".
З боку мiстечка сприйняття пам'ятникiв архiтектури обмежено оточуючою забудовою та має локальний характер.
В зв'язку з цим архiтектурно-просторовий вплив пам'ятникiв архiтектури Сатанiва досить обмежений.Найвиразнiше вiн визначений вздовж iсторичної композицiйної осi, яка проходить паралельно схилам рiки та вул.Ленiна i Октябрської.
Найбiльш цiнною зоною видимостi є зона, що прилягає до схилiв високого правого берега в межах 1 км вiд пам'ятникiв архiтектури.
Сприйняття найбiльш широких панорам здiйснюється в межах 3 км вiд пам'ятникiв архiтектури Сатанiва.
З метою збереження основних особливостей силуетiв та панорам, що склалися , регулюванню пiдлягає не тiльки висота, а й площа видимих частин будiвель, що забезпечує при появi на панорамi нової споруди незмiннiсть основних характеристик краєвиду, що зберiгається.

Зони охорони.

Визначення характера та меж композицiйного впливу пмам'ятникiв архiтектури дозволяє встановити навколо них зони охорони з врахуванням їх активної ролi в композицiї та обличчi мiста.
В Сатанiвi установлюються слiдуючi зони охорони:
- зона охорони навколо замка Одровонжей XV-XVI ст.;
- зона охорони навколо синагоги 1532 р.;
- зона охорони навколо мiської брами 1724 р.;
- зона охорони навколо комплексу споруд Сатанiвського
Свято-Троїцького монастиря XVI-XVIII ст.
Установлюються зони охорони навокло споруд,пропонуються пiд охорону як пам'ятники архiтектури мiсцевого значення:
- комплексу споруд цукрового заводу;
- комплексу споруд лiкарнi;
- комплексу споруд середньої школи;
- некрополя XVII-п.п. XIX ст.;
- водяних млинiв.
Установлюється зона регулювання забудови та зона охорони ландшафту.

Зона охорони замка Одровенжей установлюється з метою збереження цього унiкального комплексу XV-XVI столiтть.

Зона охорони синагоги 1532 р. встановлюється з метою охорони саме цiєї унiкальної споруди, а також з метою збереження умов зорового сприйняття з близької відстані та заданих характеристик навколишнього середовища (мається на базi Базарна площа XVI-XVII ст.)
Зона охорони мiської брами 1727 р. установлюється з метою збереження цiєї унiкальної фортифiкацiйної споруди.

Зона охорони Сатанiвського Свято-Троїцього монастиря XVI-XVIII ст. установлюється з метою збереження комплексу культурних споруд з близької відстані та основних характеристик оточуючого міського середовища.

Зона охорони будiвель цукрового заводу установлюються з метою збереження його як зразка промислової архiтектури.

Зона охорони комплексу лiкарнi установлюється з метою збереження цiєї архiтектурної споруди.

Зона охорони комплексу споруд школи установлюється з метою збереження типологiчно рідкісного зразка радянської архiтектури.

Зона охорони некрополя XVIII-п.п.XIX ст. установлюється з метою збереження цiєї унiкальної територiї.

Зона охорони водяних млинiв установлюється з метою збереження цих типологiчно рiдких споруд.

Зона регулювання забудови охоплює територiю Сатанiва XV-XIX столiть, планiровку XVII-XIX ст., яка зберігалась, iсторичне середовище мiста.

На територiї зони регулювання забудови вiдповiдно з наведенними мiркуваннями обмежується висота забудови (не вище 2-х поверхiв),та площi видимих частин будівель там, де їх поява не бажана.
На територiї зони регулювання підлягає охоронi планiровка XVII-XIX столiть.

Зона охороняємого ландшафту установлюється з метою збереження характерного природного оточення пам'ятникiв архiтектури, основних особливостей iсторичного та архiтектурного ландшафного комплексу, з метою збереження найцінніших та характерних панорамних розкрить пам'ятникiв архiтектури, оглядаємих з вiдкритих з вiдкритих просторiв рiчкових розділiв, а також з метою збереження цiнного природного ландшафту вздовж рiчки Збруч та використання його в якостi центральної природно-композицiйної осi мiста.
Зона охороняємого ландшафту охоплює велику територiю заплави, з заплавними луками та водними просторами рiчки Збруч в узбережнiй частинi заплави.
Режим на територiї зони охорони ландшафту обумовлюється як вимогами охорони композицiйних зв'язкiв пам'ятникiв архiтектури з ландшафтом та умов їх видового розкриття, так i вимогами охорони цiнного природного ландшафту та його повноцiнного використання для покращення образу мiста та оздоровлення мiського середовища.
В межах зони забороняється промислове будiвництво та зводяться до мiнiмуму усi iншi види будiвництва, не пов'язанi з охороною, відновленням та реконструкцiєю природного ландшафту.

Д О Д А Т О К 1

Список пам'ятникiв архiтектури республiканського
значення смт Сатанiв.

1. Базарна площа, N 17
Сiнагога,1532 р.
2. Майданчик цукрового заводу.
Замки, XIV,XV-XVIст.,1724 р.
3. Вул.Октябрська, 15.
В'їздна брама,XV-XVI, 1724 р.
4. Сатанiвська Слбiдка.
Свято-Троїцький монастир,XVI-XVIII ст.
- Троїцька церква,п.ч. XVI ст.
- Дзвiниця та келiї п.ч. XVII ст.
- В'їздна брама, XVIII ст.

Д О Д А Т О К 2

Список пам'ятникiв архiтектури мiсьцевого значення

1. Вул.Ленiна, майданчик цукрового заводу.
Комплекс споруд цукрового заводу,кiн.XIX ст.
2. Вул.Октябрьська, 123.
Будинок цукрозаводчицi кiн. XIX ст.
3. Вул.Заводська.
Корпуси лiкарнi, 1910 р.
4. Вул.Ленiна.
Комплекс споруд школи,1926-1937 р.р.
5. Вул.Ленiна.
Некрополь кiн.XVIII-п.п.XIX ст.
6. Водяний млин. XIX ст.

Д О Д А Т О К 3

С П И С О К

пам'ятникiв iсторiї та культури смт Сатанiв.

1. Комарова вул., N 29.
Пам'ятник землякам,якi загинули в роки Великої
Вiтчизняної вiйни.
2. Ленiна вул.,N 40.
Пам'ятник герою Радянського Союзу П.А.Макарову,
1968 р.
3. Ленiна вул.,N 43.
Братське поховання радянських воїнiв, 1944 р.
пам. 1947 р.
4. Ленiна вул.,N 133.
Пам'тник В.I.Ленiну, 1939 р.
Територiя цукрового заводу,пам'ятник
В.В.Воровському, 1946 р.
Пам'ятник О.М.Горькому. Расположен напротив костёла с южной стороны деревянный, длина - 21 1\2 локтей, ширина - 19 локтей, крыша гонтовая. Построен в 1807 году.


САТАНОВСКИЙ КОСТЁЛ СВ.ТРОИЦЫ.

В литературных источниках сообщается, что Сатановский костёл основан в 1592 году. В архивных источниках указано, что костёл существует с 1646 года.
Визитное описание костёла, составленное в 1850 году даёт нам представление о его состоянии в середине XIX века.
Это был каменный костёл, длина которого составляла 32 1\2 локтя, ширина - 14 1\2 локтей и высота до потолка - 19 локтей.
Костёл имел гонтовое покрытие, деревянный купол с железным крестом, был покрыт жестью. В куполе имелся колокольчик (сигнатурка).
Стены костёла внутри и снаружи были оштукатурены и побелены. Пол каменный. Потолок каменный с тремя аркадами.
В костёле было два придела, пять престолов.
1-й престол - большой, в котором хранились СВЯТЫЕ ТАЙНЫ;
2-й престол - икона Иисуса Христа милосердного;
3-й престол - Св. Антония;
4-й престол - Св. Каетана и Св. Себастьяна;
5-й престол - Пресвятой Девы Марии Рожанцовой
(покров Пресвятой Богородицы)
В этих престолах были вмурованные партатели. В приделе где находился престол Св. Каетана, была крестница, где хранились Св. елей и фатум.
По левой стороне от пресбитерия находились ризница и кладовая. Имелся хор и орган с восьми голосами, 22 лавки. В костёле было 8 окон, в ризнице и кладовой - 3 окна с железными решётками.
Костёл был окружён низкой каменной оградой со штахетными дверями. Над входом в ограду позолоченными буквами была изображена надпись.

ЖИЛОЙ ДОМ НАСТОЯТЕЛЯ.

Каменный, стоительство его начато в 1782 году на средства князя Чарторийского, закончено на средства княгини Любомирской. Длина - 19 локтей, ширина - 18 локтей, высота до потолка 4 локтя. Главный фасад - южный, крыша гонтовая, пол каменный, потолок из досок, окон 16, дверей на завесах с железными замками - 6.

Ф Л И Г Е Л Ь

Смешанной постройки. Расположен к востоку от дома настоятеля. Построен в 1780 году на средства настоятеля кс. Витошинского. Длина 27 локтей, ширина 14 1\2 локтей, высота 14 1\2 локтей. Главный фасад западный, крыша гонтовая, пол и потолок из досок. Слева деревянная кухня. Погреб, мурованый из камня,длина - 16 1\4 локтей, ширина - 5 локтей, высота 5 1\2 локтя. Дверей на завесах -3.
Были также возовня и конюшня на деревянных столбах под соломенной крышей.

Дом для випарного священника

Построен в 1817 году на средства кс. Каноника Выбодовского. Длина - 44 локтя, ширина - 16 локтей. Главный фасад - южный. Крыша гонтовая. Дверей - 9, окон - 11, потолок валькованный, глиною обмазанный, пол из досок. Напротив дома каменная конюшня, крытая соломой, длина - 14, ширина - 10 локтей.


Колокольня

В углу двора с правой стороны находилась каменная колокольня.

Пояснювальна записка на замовлення Городоцького райвиконкому по договору №165-91 підготовлена київською фірмою "Проект" (директор А.А. Козюк), головний архітектор проекту В.А. Токар, головний спец. мистецтвознавства К.О. Нагай.