Повернутись в головне меню | до історичних відомостей | до списку статей

БАШТА, ОВІЯНА ЛЕГЕНДАМИ

На стрімкій скелі, здіймаючись високо вгору, стоїть найвища башта старовинної Кам'янець-Подільської фортеці - башта Кармалюка. На башті вмурована меморіальна дошка: профіль непокірного й гордого ватажка селянського руху проти кріпацтва на подільській землі та напис "Устим Кармалюк".

Тут, в цій кам'яній башті, що колись звалась Папською, закутого в кайдани, тричі ув'язнювали Кармалюка з побратимами. Та ніщо не могло стримати волі народу до боротьби за краще майбутнє: ні товсті кам'яні мури, ні залізні кайдани, ні вартові-караульні. Не раз тікав Кармалюк з побратимами, не раз горіли панські маєтки і тряслись шляхтичі від страху перед народною відплатою. Загони повстанців все росли і росли.

Старовинна фортеця в 1812 році була перетворена царським урядом на тюрму. Вперше тут був ув'язнений Кармалюк в 1814 році. Як свідчать документи 1814 року, комісія військового суду розбирала справи Кармалюка і його товаришів. Кармалюк був покараний шпіцрутенами крізь стрій 500 чоловік і відданий в солдати. Та цього ж року Кармалюк з товарищем Данилом Хроном по дорозі з Кам'янця-Подільського в Крим тікає з-під варти, і знову в подільських лісах виникають загони повстанців.

У 1818 році вдруге ув'язнюють Кармалюка у тюремному замку-фортеці. Військовий суд виніс вирок: "по силе закона: воинского устава... имеют быть они, рекруты Хрон и Кармалюк, казнены смертью. Относительно участвующих с ними... таковые состоят под судом Подольского гласного суда".

Смертна кара була замінена довічним ув'язненням в Сибір.

Але і з далекого Сибіру Кармалюк тікає й повертається на рідну подільську землю. Незважаючи на переслідування, катування, боротьба селян проти кріпацтва і поміщиків не вщухала. Селянський рух ширився і виходив за межі Подільської губернії.

Навесні 1823 року третій раз царські прислужники ув'язнюють Кармалюка в Папській башті. Але Кармалюк знову організовує втечу.
Дуже багато є різних легенд, переказів про втечу Кармалюка з темниці башти. Ці легенди лягли в основу творів художньої літератури. Насправді, як свідчить архівний документ-рапорт, втеча була організована так: 12 березня, пізно ввечері караульний офіцер, перевіривши вартових, пішов спати. Але товариші Кармалюка не дрімали. Першим подав знак до втечі Яків Струтинський. З криком "Гу, молодці!" зірвались заарештовані, схопили дошки з-під нар і вдарили вартового. Миттю відкрили засов на дверях і вибігли у двір фортеці. Як далі розповідають документи слідчої комісії, вартові у фортеці-тюрми "...покамест успели схватить ружья и выбежать с офицером и ударить тревогу, между тем арестанты, схватя полено из дров, пустились стремглав к воротам... сбивши тоже с ног часовых и пробились за ограду".

Так сміливість, безстрашність брала верх над безпорадністю царських слуг. Все, ж навздогін втікачам пролунали постріли. Якова Струтинського було вбито. Кармалюку вдалось втекти, хоча він був поранений в ногу.

В 1835 році підла рука шляхтича Рудковського обірвала славне життя Кармалюка, але боротьба селян не припинилась, продовжувалась ще довгі роки. Через 11 років після загибелі Кармалюка приїздив на Поділля поет-революціонер Т.Г. Шевченко, який записував народні пісні, легенди, розповіді очевидців про народного героя Кармалюка.

Про все це розповідає новооформлена експозиція в башті Кармалюка. Художник" А.В. Васильєв і О.Й. Янішевський багато попрацювали над створенням інтер'єру XIX ст. в башті. На стендах вміщені численні фото, документи про життєвий шлях народного месника, про вшанування пам'яті Устима Кармалюка: установлення меморіальної дошки у фортеці-заповіднику, відкриття пам'ятника в місті Летичеві та інші матеріали, які з інтересом оглядають відвідувачі музею-заповідника.

Козлова Н.
Башта овіяна легендами //Прапор Жовтня. - Кам'янець-Подільський, 1977. - 21 вересня.