Повернутись в головне меню | до історичних відомостей | до списку статей

Будинок пам'ятає

Цей будинок належить до старовинних будівель Нового Плану і в минулому носив назву Пушкінського народного. Тепер тут - міський будинок культури.

Історія цього будинку дуже цікава.
Наприкінці XIX століття в Росії у зв'язку з наростанням революційного руху царський уряд у містах відкриває чайні з бібліотеками-читальнями, різноманітні "Попечительства о народной трезвости", які мали служити засобами відволікання народних мас від революційної діяльності.

У Кам'янці - Подільському, тоді губернському центрі, спочатку планувалося будувати такий народний будинок на високому косогорі проти державного банку, потім - біля казенної палати (напроти того місця, де тепер кінотеатр імені Войкова). Нарешті міська дума виділила ділянку землі в 300 квадратних сажнів на розі вулиць Богодельнічеської та Бульварної (нині Пушкінська та імені Шевченка).
26 травня 1899 року, коли прогреcивна громадськість нашого міста відзначала 100-річчя з дня народження О.С. Пушкіна, вже було зведено другий поверх будинку. Про це свідчать оригінальні фото, що зберігаються у фондах музею-заповідннка.

Восени 1900 року будівництво Пушкінського народного будинку було закінчено. Вперше він відчинив двері для святкування новорічної ялинки 3 січня 1901 року. В газеті "Подільські єпархіальні відомості" повідомлялося про те, що на свято ялинки зібралося триста хлопчиків і дівчаток.

Протягом багатьох років у Пушкінському будинку читалися лекції. організовувались бесіди, театральні виступи, працювала бібліотека.
У 1910-1911 роках проводяться ремонтні роботи і розширення плошї будинку. Добудовано новий зал з великим вікном, відкрито новий вхід з південного сходу.

У травні 1917 року тут відбувався з'їзд представників частин Південно-Західного фронту, на якому виступив більшовик М.В. Криленко.
У травні 1918 року згорів театр у Старому місті і всі театральні виступи почали проводится в Пушкінському будинку. Поступові він втрачає назву Пушкінського й іменується театром. Тут з 1921 року для трудящих міста розпочав свої виступи український драматичний театр імені Шевченка. У березні 1922 року на на урочистому засіданні міської Ради, яке відбулося в Шевченківському театрі, з доповіддю про внутрішнє становище країни та про допомогу голодуючим Поволжя виступив М.І. Калінін, а про міжнародне становище країни Рад розповів Г.І. Петровський.

У роки довоєнних п'ятирічок у будинку театру виступали народні артисти СРСР М.І. Литвиненко-Вольгемут, І.С. Паторжинський, інші видатні майстри сцени.

У період Великої Вітчизняної війни німецько-фашистські окупанти частково зруйнували приміщення театру, тому в 1953 році проведено зовнішню та внутрішню реконструкцію будинку. Змінено фронтон, добудовано шість колон, виконано багато робіт, що змінили як зовнішній вигляд, так і інтер'єр будинку.

У післявоєнні роки тут працював театр російської драми, а з 1959 року - самодіяльний народний театр. І нині двері міського будинку культури гостинно відчинені для трудящих міста і району, для багаточисленних гостей і туристів, що відвідують наш край.
У цьому будинку часто виступають з концертами учасники художньої самодіяльності, відомі артисти країни, театральні колективи. Словом, приміщення архітектурного пам'ятника є центром, культурно-масової роботи в нашому місті.

Н. КОЗЛОВА,
громадський кореспондент "Прапора Жовтня".
Прапор Жовтня. - Кам'янець-Подільський, 1981. - 12 вересня