Логотип НПП



В головне меню

Історія / Література

Список статей

Була у Кам'янці чоловіча гімназія

Мало хто знає, що означав для Поділля цей навчальний заклад, які люди навчалися у ньому. І, напевне, нікому не відомо, що 13 січня минуло 100 років з часу заснування Кам'янець-Подільської чоловічої гімназії.

...Лише мовчазні архіви бережуть згадки про неї. Важко розібратися в "кучерях" нерозбірливих чужих давніх почерків, але спробуємо повернутися у ті часи...

А розпочалося все з Вінницької гімназії. 1831 року на педагогічній раді професор Харківського університету пан Архангельський зачитав указ царя про закриття, цієї гімназії і переведення її до Кам'янця-Подільського.

Гімназію у Кам'янці було відкрито 1 січня 1833 року, її першим директором став директорі училищ Подільської губернії Федір Якович Телешов.

Згідно із "високим повелінням" гімназія працювала відповідно до статуту 1828 року, суть якого полягала у такому:

- у навчальному закладі встановлювався курс навчання з таких предметів: закон Божий, російська граматика, логіка і словесність, німецька, французька мови і латинь, математика, географія, історія і статистика, фізика, креслення, краснопис, малювання;
- щоденно учні мали чотири уроки: два вранці та два - після обіду;
- навчання розподілялося так, що вчитель географії міг викладати російську граматику, а вчитель фізики - вищий курс математики;
- гімназія мала свого опікуна, який вів нагляд за навчанням і станом гімназії.

Перші роки гімназії не можна назвати успішними: вона навіть не могла одразу приступити до роботи. Чимало викладачів із далеких місцевостей не мали змоги вчасно дістатися до Кам'янця. Та й прийом учнів йшов кволо: не всі були достатньо підготовленими до цього, погано знали російську мову.

Першими вчителями гімназії стали пан Сбітнєв (математика), пан Науменко (географія), пан Кітченко (логіка та російська словесність), пан Паєвський (історія та статистика), пан Красковський (латинь), пан Свірський (німецька мова), пан Дюрен (французька мова), протоієрей пан Гогоцький (закон Божий).

Убогість гімназичної програми з усіх предметів, окрім математичних, була зрозумілою: з погано підготовленими учнями, які майже не володіли російською мовою, навряд чи можна було досягти більшого. До того ж не вистачало достатньої кількості підручників.
У своєму першому річному звіті її директор пан Телешов звертається до вищих інстанцій з проханням допомогти, бо він, без їх підтримки, нічого не може зробити.

На допомогу прийшов перший опікун Київського навчального округу фон Брадке, який чимало зробив для поліпшення організації навчання у гімназії. Енергійні дії фон Брадке змогли за короткий термін (до 1838 року) привести до ладу цей навчальний заклад.
У своїх "Вимогах до викладачів гімназії" фон Брадке писав: "Я вимагаю від вас, панове, повної віддачі своїй справі, бажання поліпшити насамперед свої знання".

1835 року в гімназії перебували інспектори, які були вражені змінами, що сталися тут. З пересічної, слабкої гімназія поступово перетворювалася на навчальний заклад, який давав дітям міцні знання і високу культуру.

Із твору учня 8-го класу Г.Войтовича (1839 рік):

"Дух народный - это те особенности народа, которые придают ему внутреннее единство, могущество; сюда относится знание своей истории, языка, религии, обычаев, своих обязанностей по отношению к себе и государству".

Із твору учня 8-го класу В.Антоновича "Чем русская литература обязана Пушкину и Гоголю":

"Итак, главная заслуга Пушкина заключается в том, что он создал новую самостоятельную поэзию: новый эпос, новую лирику, новую драму. Но гораздо выше стоят произведения Гоголя по своему общественному значению, потому что он первый сблизил поэзию с жизнью".

Поведінка гімназиста оцінювалася згідно із інструкцією "13 статей". Заборонялося, приміром, грати у карти, пити горілку, марно тратити гроші, які давали батьки, задивлятися на гарненьких дівчат. Кожний гімназист повинен був стати сумлінним і акуратним учнем. Усі, наприклад, мали списки речей, які належали їм.

Із документів:
"...ученик 6-го класса Давид Коберман исключен из заведения за самовольный приход на квартиру к лицу, находящемуся под надзором за политическую неблагонадежность..."

"...за хранение прокламаций и подпольных сочинений уволить из гимназии Сергей Лихотинского, Антона Кравченко..."

"... ученика 3-го класса Михаила Тер-Нартиросова, из духовного звания, армяно-григорианского вероисповедования, исключить за дерзость против одного из преподавателей, без права поступления в какое-либо другое заведение..."

"В гимназии Мачтет (Григорій Мачтет, відомий, російський письменник) совершил неслыханно дерзкий поступок. Инспектору, неуважительно отозвавшемся о Чернышевском, он заявил: "Как вы смеете так называть того, кому мы с вами недостойны развязать ремень обуви".

Спочатку гімназія розміщувалася у тісному приміщенні. Знаючи про успіхи цього навчального закладу, сам цар Микола І 1837 року видав такий указ: "Деятельное желание правительства и всего светского сословия - видеть в этом губернском городе здание, приличное достоенству и важности губернской гимназии".

Будівлю нового приміщення (нині історичний факультет педінституту) закладено 25 червня 1837 року. У фундамент будинку заклали мідну дощечку з відповідним написом.

Урочисте відкриття нового приміщення відбулося 1 січня 1841 року.
Із документів:

"Вечером бульвар, прекрасный по своєму естественному положению, не менее как по искусству украшения, был иллюминирован. Вензель Государя Императора с блестящей над ним короною горел яркими огнями, напоминая всем присутствующим, кто благословил сие дело".

8 грудня 1841 року приміщення гімназії було освячено Подільським архієпископом Арсенієм. 1842 року навчальний заклад відвідав сам Микола І, який схвально відгукнувся про його учнів.

Оновлена гімназія стала однією з кращих. Особливого розквіту вона набула за роки керівництва нею директора пана Вощиніна (кінець 40-их років XIX століття). Це була дуже чуйна, доступна людина, яка напрочуд гуманно ставилася до учнів.

Однак за час керівництва гімназією пана Бакстера, який недбало ставився до роботи, стан навчального закладу погіршується. Його приміщення постійно урізуються, навчанню вже не надається того значення і уваги, які були при панові Вощиніну.
Надалі гімназія нагадувала пересічний навчальний заклад.

Кам'янець-Подільська чоловіча гімназія проіснувала до 1917 року. Центральна Рада реорганізувала її в трудову школу імені Руданського, в якій навчався майбутній письменник Володимир Беляєв.

За роки існування гімназії у ній навчалися майбутні математик Микола Чеботарьов, історик Іван Лучицький, зоолог Петро Бучинський, художник Микола Бурачек, народник Володимир Дебагорій-Мокрієвич, письменники Юрій Смолич, Фадей Рутковський, Мойсей Альтман та інші відомі люди.

Бабляк А., Підгірна Л.
Була у Кам'янці чоловіча гімназія // Подолянин, 1993. - 27 січня.