Повернутись в головне меню | до історичних відомостей | до списку статей
Дочка
відомих польських магнатів Пшездецьких на ім'я Лаура трагічно загинула у юному
віці у далекому 1874 році. Убиті горем батьки замовили професорові Петербурзької
академії мистецтв Віктору Бродському надгробний пам'ятник покійній. Ця скульптура
із білого каррарського мармуру була встановлена у родовому склепі Пшездецьких
на Чорному Острові. Одначе у 30-х роках минулого століття войовничі атеїсти
зробили із костьолу клуб.
Історія зберегла записи тодішнього наукового співробітника Кам'янець-Подільського музею Михайла Матвеєва, який добився від партійно-радянських органів дозволу і грошей для перевезення скульптури вагою 4 тонни із Чорного Острова до міста над річкою Смотрич. Разом із "Лаурою" він привіз ще й інші твори: скульптурні пам'ятники Костянтину Пшездецькому і дівчинці - чи то Лаурі, чи то її сестрі. І ще - свідчення людей, які брали участь у встановленні пам'ятника у Чорноострівському костьолі.
Пам'ятник привезли до Кам'янця-Подільського пошкодженим. Тоді мало хто із відвідувачів музею розумів, що цей експонат - шедевр світового мистецтва. Михайлу Матвеєву доводилося пояснювати терпляче, що Костянтин Пшездецький був не тільки власником 14 подільських і волинських сіл. Михайло Матвеєв знайшов багато історичних матеріалів, що переконували: рід Пшездецьких дав учених, діячів науки і культури. Костянтин Пшездецький добре знався на агрономії, був одним із видатних селекціонерів краю.
Факт перевезення із Чорного Острова до Кам'янця-Подільського творів славетного Бродського не залишився поза увагою вченого світу. Свої претензії на шедеври взялися виявляти Московський музей імені Пушкіна і Ленінградський музей російського мистецтва, історія зберегла листи з оцих закладів культури, датовані 1940 роком. Дехто висуває версію, що ситуацію врятувала непідйомна вага скарбів монументального мистецтва.
Тепер творіння Бродського - у Кафедральному костьолі Кам'янця-Подільського. Воно є загальнодоступним для огляду городянами і гостями стародавнього міста. Відповідно до угоди про співробітництво від 30 жовтня 1997 року поміж історичним музеєм-заповідником і громадою римо-католицької церкви св. Петра і Павла.
"Про "Лауру" згадали наші краєзнавці, коли взялися писати історію Чорного Острова", - розповідає селищний голова Тетяна Баєва. Потім питання про повернення пам'ятника до місця, де, нарешті, знайшла собі вічний спокій Лаура Пшездецька, "спливло" у ході громадських слухань у Чорному Острові, ініціатори переконували: он же і будівлю, що правила довгі літа за клуб, таки повернули віруючим...
Директор Кам'янець-Подільського історичного музею-заповідника Людмила Станіславська вважає, що "переїзд" до Чорного Острова "Лаурі" не загрожує: "Скульптура - державна власність, не є культовою. Тому з боку місцевої громади Чорного Острова не може бути жодних претензій на цей шедевр. Єдине, що може бути підставою для розгляду цього питання - вимога нащадків Пшездецьких".
Чорний Острів розташований при злитті двох річок Південного Бугу і Мшанця. за 17 кілометрів від Хмельницького. 1556 року Чорний Острів одержує Магдебурзьке право і дозвіл на влаштовування ярмарків двічі на рік і тижневих торгів.
Одначе Чорний Острів не забув і про свої історичні кривди і образи на Пшездецьких, які мали розкішний палац, чудову картинну галерею, бібліотеку і влаштовували пишні бали та гучні прийоми (журнал "Подольские епархиальные ведомости", 1883. №30). "Свавілля Пшездецьких щодо покріпачення чорноострівських селян дійшло до таких меж, що справою про примус селян працювати навіть у святкові дні змушений був 1838 року зайнятися проскурівський повітовий суд. Не прийнявши ніяких рішень, суд під тиском незаперечних фактів усе ж констатував перевищення прав поміщиком", - відзначає літописець.
Але сьогодні тут ладні забути минулі образи і кривди. І нагадують, що надгробок повинен відповідати своєму призначенню - бути на тому ж самому місці, де й тлінні останки Лаури Пшездецької.
"Гадаю чомусь, якщо вона, "Лаура", повернеться, на Чорному Острові все зміниться на краще", - сподівається Тетяна Баєва. Відтак каже про те, що у селищі працював Глібов, що є музей відомого байкаря, збереглася і хата, де він жив та був. Збереглися і підземні ходи від оборонних укріплень, збудованих іще у XIV столітті. Отже, шанувальники мистецтва, не знайшовши "Лауру" у Кам'янці-Подільському, поїдуть до Чорного Острова, де їм покажуть й інші історичні пам'ятки та місця, сподіваються у селищі, яке сьогодні ледве животіє.