Логотип НПП



В головне меню

Історія / Література

Список статей

Галина ОСЕТРОВА, старший науковий співробітник НІАЗ "Кам'янець
"Подолянин", 1 квітня 2005 р.

ШИМОН ІЗ КАМ'ЯНЦЯ – ПРІОР ДОМІНІКАНСЬКОГО МОНАСТИРЯ

Домініканський орден як орден братів-проповідників заснував на початку XIII ст. Домінік ГУСМАН. Головною метою домініканців була проповідь Святого письма. Орден дав католицькій церкві багато великих богословів і проповідників. Св. Домінік вважав найкращим прикладом для наслідування самого Ісуса Христа, який мандрував і провіщав Царство Боже, не знаючи, де прихилить голову. Християнство так широко розповсюдилось по всьому світові саме завдяки невтомним мандрам своїх проповідників.

Засновник ордену неодноразово підкреслював, яке велике значення для ченця має освіта. Він влаштовував для членів ордену лекції, які читали богослови. Відправляючи в Париж монахів, наказав їм відвідувати університет. Коли домініканці прибули до Англії, то передусім відвідали Оксфорд. Домініканці багато знали й училися, щоб бути досконалими проповідниками. У ранніх статутах ордену говорилося, що домініканці повинні весь час щось читати або про щось розмірковувати. Засновуючи монастирі, домініканці обов'язково відкривали при них школи для молоді.

У середовищі домініканців, які проводили місіонерську діяльність на нашій землі, було багато українців, вихованців західноєвропейських університетів.

Наприкінці XVI ст. домініканці, які діяли на українських землях, домоглися виділення в окрему "руську провінцію св. Яцека". Св. Яцек свого часу проповідував християнство на території Русі.

У Кам'янці домініканці з'явилися наприкінці ХIV ст. Вони побудували спочатку дерев'яний монастир, пізніше кам'яний. Ченці були людьми з європейською освітою, які не тільки проповідували, але й навчали молодь. Навчання велося польською мовою й латиною, яка упродовж багатьох століть була мовою науки й культури. Людині, яка знала латинську мову, були доступні всі багатства культури та досягнення науки тих часів.

Деякі вихованці школи при кам'янецькому домініканському монастиреві досягли великих успіхів. Але найбільше прославився Шимон (Симон) ОКОЛЬСЬКИЙ або Шимон із Кам'янця, як його ще називали. Він народився 1580 р. в Кам'янці-Подільському. Історик Юзеф РОЛЛЕ пише, що Окольський учився в кам'янецькому домініканському монастиреві, а після закінчення навчання його відправили до Львова як професора теології. Інші джерела повідомляють, що він учився у Львові, а, закінчивши навчання, вступив до ордену домініканців, викладав богословські науки, займав різні посади в ордені. Скоріше за все, він спочатку здобув освіту в нашому місті, як про це пише Ролле, а потім продовжив її у Львові.

У 1637-1638 рр. Шимон Окольський був капеланом (військовим священиком) у таборі гетьмана Миколая ПОТОЦЬКОГО. Це були часи антишляхетських повстань під проводом Павла ПАВЛЮКА, Дмитра ГУНІ, Якова ОСТРЯНИЦІ. Окольський був очевидцем цих подій і відобразив їх у "Щоденнику військової угоди між коронним і козацьким військами в грудні 1637 р., при Миколаєві Потоцькому початій і закінченій" (Замостя, 1638) та в "Продовженні військового щоденника" (Краків, 1639). Ці твори Окольського мали велику цінність, тож їх широко використовували історики. Так, Михайло ГРУШЕВСЬКИЙ у восьмому тому "Історії України-Руси", роблячи огляд джерел і літератури, надзвичайно високо оцінює записки нашого земляка. Це, на думку Михайла Сергійовича, "шановна праця, що служила головним і майже виключним джерелом для історії кампанії 1637 і 1638 рр. історикам старим і новим". Самійло ВЕЛИЧКО включив до свого "Літопису подій у Південно-Західній Росії в XVII ст." щоденник Окольського, доповнивши переклад із польської примітками й виправленнями. Український історик Степан ЛУКОМСЬКИЙ 1738 р. наново переклав щоденник Окольського.

Після короткочасної участі у військових походах Шимон Окольський повернувся до мирного життя. Він був пріором (настоятелем) кількох монастирів. Так, 1641 р. Окольський на кілька років осів у Кам'янці як пріор домініканського монастиря, в якому колись здобував освіту. Тут у тиші своєї келії працював над кількома творами, які і в наш час не втратили значення. Твори написано латинською мовою. Один із них має довгу, в дусі того часу, назву: "Русь, яка квітне трояндами та ліліями..." (Львів, 1646). Це історія домініканського ордену в Русі-Україні.

Герб "Равич"Але найперше й найважливіше місце в спадщині Окольського посідає тритомна праця з геральдики "Orbis Polonus..." (Краків, 1641-1643). Гербовник містить відомості про походження польських шляхетських родів і їхні герби. Ця праця мала велике значення для розвитку геральдики в Польщі. Правда, пізніше дослідники зауважували, що деякі родоводи, подані Окольським, аж надто фантастичні, та й панегіриків на адресу деяких представників шляхти забагато. Окольський і сам був за походженням шляхтичем герба "Равич".

Узагалі, творча спадщина Окольського велика. Крім уже згаданих творів, він залишив "Життя деяких святих черниць-домініканок" (Краків, 1638), збірки проповідей і теологічні твори.

Після перебування в Кам'янці Окольський 1646 р. став настоятелем монастиря в Тисмениці. Згодом він виїхав до Львова, де його обрали провінціалом (управителем) руської провінції домініканського ордену, якою він керував до 1652 р. А через рік, 10 червня 1653 р., Шимон Окольський помер у Львові. Його смерть, можливо, прискорили події Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, під час якої загинуло багато католицьких ченців різних орденів. Утім, як на ті часи, віку дожив немалого - 73 роки. Мабуть, цьому сприяли мирні заняття теологією та історією. У львівському домініканському монастирі залишилися в рукописах невидані твори Окольського.

1870 р. дисертацію про життя Шимона Окольського та його праці захистив польський історик Станіслав КРЖИЖАНОВСЬКИЙ. І в наш час твори Окольського не втратили значення, на них часто посилаються сучасні дослідники. Як приклад, назвемо надзвичайно цікаву книгу сучасного українського історика Наталі ЯКОВЕНКО "Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень і ідей в Україні XVI-XVII ст.", в якій є багато посилань на твори Шимона Окольського.

Недарма свого часу Шимона з Кам'янця називали світочем і справжньою славою домініканського ордену. Але він прославив не тільки свій орден, але й рідне місто. І хоча творив цей історик і геральдик у XVII ст., але й у XXI ст. його ім'я не забули.