Поляки
Так історично склалося,
що Подільський край і його головне місто Кам'янець ось уже понад 1000 років
нерозривно пов'язані з Польщею. Хоча стосунки між братніми слов'янськими народами
були далеко не безхмарними, а часом переростали в серйозні конфлікти. На цьому
тривалому шляху співіснування подоляни-українці і поляки спільно боронилися
від навали ординців і Тевтонського ордену (ХІІІ-ХІV ст.), від численних кривавих
набігів Кримського ханства (ХV-ХVІІ ст.), від османської агресії другої половини
ХVІІ ст., захищали свою свободу і незалежність у війнах ХІХ-ХХ ст., особливо
від німецько-фашистських загарбників у Другій світовій, допомагали відбудовувати
державність в Україні і Польщі на порозі ХХІ ст.
Перші польські поселенці на терені Кам'янця з'явилися наприкінці ХІІ ст., а
в наступному вони сформували досить впливову свою колонію-общину, яка займалася
ремеслом, торгівлею, місіонерством по поширенню римо-католицької віри. Панівне
ж становище у місті ця община зайняла з 1434 року, коли Поділля відійшло під
владу Польщі, а значно чисельно збільшилась у зв'язку з рішеннями Люблінської
унії 1569 року, які дозволили населенню Речі Посполитої масово переселятися
в Україну. Впродовж ХV-ХVІІІ ст. польська община облаштувалась у центральних
і престижних кварталах Старого міста, де спорудила палаци для аристократів,
ошатні кам'яниці, відбудувала фортецю і міські укріплення, спорудила кафедральний
собор св. Петра і Павла, Домініканський, Тринітарський та інші костели і кляштори,
заснували єзуїтський колегіум та інші польські освітні заклади. Проте всі ці
перетворення здійснювалися за рахунок утисків прав і свобод корінного українського
населення. Тому не дивно, що в місті час від часу спалахували заворушення українців,
а під його стінами з'являлися загони опришків, війська Великого гетьмана Богдана
Хмельницького (ХVІІ ст.), гайдамаки (ХVІІІ ст.), які повстали проти польського
панування в Україні.
Польська громада залишалася
впливовою у місті і в ХІХ - на початку ХХ ст., коли Поділля перебувало в складі
Російської імперії. Однак, на відміну від минулої епохи, в ній пройшла складна
трансформація переоцінки своєї ролі серед населення краю. Вона стала шукати
шляхи до співробітництва з українцями, визнавати українську націю і її культуру.
Провісниками нового мислення в її середовищі першої половини ХІХ ст. виступили
літератори, доля яких була міцно пов'язана з Кам'янцем, - поет Маврицій Гославський,
Северин Гощинський, Тимко Падура, Стефан Вітвіцький (псевдонім "Подолянин")
та ін. Зокрема, наш земляк М. Гославський у своїй поемі "Поділля"
(1826 р.) найбільш вдало оспівав цей край і його легенди, а в поемі "Дума
про Нечая" (1827 р.) - вперше серед поляків визнав його як народного героя
України.
У другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. віддано служили Україні, чимало зробили
для культурного розвитку Кам'янця, для співробітництва з українцями доктор медицини,
історик, краєзнавець, письменник і просвітник Йосип Роллє, поет, драматург і
меценат Стах Старжинський, поет Адольф Янушкевич, письменник Адам Плуг (Петкевич),
польсько-український композитор Антон Коціпінський, знаний лікар Казимєж Пшиборовський,
учений, автор книги "Кам'янець-Подільський. Історико-топографічний нарис"
Олександр Прусевич, засновник першої в місті фотодрукарні і видавець рідкісних
альбомів із видами Кам'янця Михайло Грейм та ін. Творчі здобутки цієї плеяди
польських діячів стали невід'ємною складовою української культури.
З 30-х років ХХ ст.
у зв'язку з масовими репресіями, депортаціями, що чинив тоталітарний режим,
польська община значно скоротилася чисельно, втратила можливості свого національного
вираження (зникли польські школи, польські друковані видання, зачинені костели
тощо). Станом на 1990 рік у місті залишилося всього близько двох тисяч поляків,
але далеко не кожен із них володів своєю рідною мовою.
Справжній ренесанс переживає польська община з часу постання незалежної Української
держави. За 10 років її існування кількість поляків значно зросла, їм повернуто
римо-католицькі храми та відновлено дієцезію, право на польську освіту і культуру,
реабілітовані й повернені із забуття численні їх представники, організувалося
й плідно працює у місті польсько-українське товариство, в традицію ввійшло проведення
днів польської культури.
Нині польське населення Кам'янця-Подільського бере активну участь у громадсько-політичному і культурному житті краю, докладає чимало зусиль до реставрації та збереження віковічної історико-культурної спадщини Старого міста й разом з іншими етнічними групами населення вірою і правдою служить національним інтересам українського народу, збагачує колорит його життя і культури, зміцнює дружбу і співробітництво між Україною і Республікою Польща.
Лев БАЖЕНОВ, професор.
Стефанія БАЖЕНОВА, кандидат історичних наук.
Центр дослідження історії Поділля при Кам'янець-Подільському педуніверситеті.